fbpx
життєві історії
Ми живемо скромно, в селі, тому після пропозиції руки та серця, разом з Віталіком вирішили весілля відгуляти скромне. День перед торжеством я забрала з салону сукню, і готувалася до свята. Ближче вечора на подвір’я влетіла моя майбутня свекруха, і покликала мою маму і мене на важливу розмову. Виявляється, Віталік сам не насмілився мені це повідомити, тому прислав матусю. Все село з нас сміялося

Ми живемо скромно, в селі, тому після пропозиції руки та серця, разом з Віталіком вирішили весілля відгуляти скромне. День перед торжеством я забрала з салону сукню, і готувалася до свята. Ближче вечора на подвір’я влетіла моя майбутня свекруха, і покликала мою маму і мене на важливу розмову. Виявляється, Віталік сам не насмілився мені це повідомити, тому прислав матусю. Все село з нас сміялося.

З Віталіком ми зустрічалися майже три роки. Пропозицію він зробив таку романтичну.

Весілля планували, навіть знайшли відповідне місце для урочистостей. Так як у селі на ресторани не витрачаються, особливо й гроші не треба було збирати. Їхати в місто і залазити в борги сенсу не було, воно й на краще, адже мій наречений втік із весілля. Зробив він це так, що зганьбив мене на все село.

Напередодні весілля я поїхала до області в салон, і забрала сукню, яку обрала для торжества. Мама вже продукти закуповувала, робила заготовки. Певну суму навіть Віталік дав на підготовку зі своєї кишені.

Весілля було призначено на 2 квітня. Вранці до РАЦСу, а до обіду мали зібратися в тому будинку, який орендували для гуляння.

Буквально за день до нас вбігає моя майбутня свекруха і каже, що її син не може знайти собі місця – одружуватися не хоче. Віталік проти урочистості, адже наречена, тобто я, відмовляється брати його прізвище.

Ми обговорювали з ним цю тему і вирішили не морочитися, оскільки документи складно змінювати. У нас у селі давно немає відповідних установ, а кататися у місто щодня через паперову тяганину бажання немає.

Напевно, дивнішої відмазки за всі роки існування наше село ще не чуло. Віталік вирішив сам, що весілля не буде. Я не знала, а він знав. Чудово?

Я не стала робити “бурю” – зібралася і поїхала до міста. Я хочу почати нове життя і влаштуватись на роботу, щоб повернути матері витрачені гроші. Він свої гроші вимагав назад, але я не повернула, хай це буде компенсація за моральну шкоду. Сам побоявся про все сказати, мамку до мене відправив, чоловік називається.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!