Якось до нас з чоловіком приїхала в гості моя подруга. Ми живемо в Києві, а Маринка прибула з райцентру.
І зі словами: «навіщо мені орендувати житло, адже я можу і у вас пожити трохи» заявилася до нас. Я не дуже раділа, оскільки ми живемо вдвох в однокімнатній квартирі.
Але дружба моєї мами з її мамою мені не дала шляхів для відмови.
Ну добре. Приїхала вона до нас. І ось почала Марина ходити у нас по квартирі завжди при параді в блузках і обтягуючих джинсах, з макіяжем. І навіть мій стан, а у мене був вже 7 місяць, не був достатньою причиною, щоб вона робила хоч щось по дому.
Коли у мого чоловіка був вихідний, вона завжди залишалася з нами вдома. І ось ми так терпіли мовчки її присутність вже більше трьох тижнів. Але якось я випадково побачила те, від чого мене аж підкинуло.
Ми з нею якось лягли спати, а чоловік, щоб не заважати, пішовз ноутбуком на кухню. І ось хвилин через 15, вона мабуть чекала поки я засну, Марина тихенько піднімається і йде до нього, а я – за нею.
Я стала за кутом стіни, щоб бачити і чути все, але при цьому щоб сама я не була помічена. Марина була в тонкій нічній сорочці, і в такому вбранні сіла на столі перед моїм чоловіком.
Він запитує її спокійним голосом: «Тобі не спиться?»
А вона йому:
– Тобі, напевно, теж. Ти ж сам хотів, щоб я до тебе прийшла, чи не так?
– В сенсі?
– Так, ну досить прикидатися. Твоя дружина спить, а ми тут тихенько, вона нічого не почує, ось побачиш. Зараз я тільки…
І ось Марина піднялася і щільно зачинила двері на кухню.
У цей момент я не знала, що мені робити. А діяти треба було негайно. І ось коли я тільки зібралася відкрити двері і увірватися на кухню, як двері відчинилися зсередини. І мій чоловік, показуючи пальцем на вихід, заявляє їй строго, але не дуже голосно:
– Ти що зовсім з глузду з’їхала? У мене є дружина, і більше мені ніхто не потрібен! І з чого ти взагалі взяла, що знаєш, що мені потрібно? Збирай свої манатки, і забирайся звідси негайно.
Марина вся зблідла і вийшла з кухні. І в цей момент вони побачили, що я стою в коридорі. Андрій увімкнув світло і схопив її сумку. Потім взявся кидати всі її речі туди, швидко і шумно.
А Марина, стоячи, в чому була, і далі, каже йому: Аандрію, ти просто мене не так зрозумів. Заспокойся!»
І ось Андрій бере її за руку, відкриває двері і виводить на сходовий майданчик. А потім виставляє її сумку з швидко скиданими туди речами. І закриває двері.
А потім чоловік повертаючись на кухню і говорить мені строго: «Коли надумаєш ще якусь подругу тут поселити, повідом мені заздалегідь, щоб я встиг з’їхати».
На що я йому: «Я думаю, з нас досить. Більше нікого зайвого тут не буде!»
Відтоді я не спілкуюся з Мариною зовсім. А у нас з чоловіком у стосунках все добре.
Я пишаюся його вчинком, але досі відчуваю сором за «таку гарну подругу». Жінки, будьте обережні зі своїми приятельками!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
