Не знаю що й думати в цій ситуації.
Ми живемо в маленькому обласному центрі. Цього року син закінчив школу, і так вийшло, що поступив до університету в Києві. Я цьому дуже рада, але відпустити його одного, у таке велике місто я боялася, тому на сімейній нараді було вирішено, я на два місяці їду з Максимом – поки не звикне. Після приїзду додому побачила, що чоловік сильно змінився, а ввечері й зовсім зробив “сюрприз” – привів прямісінько в квартиру.
Мені зателефонувала подруга Ярина, і по її тремтячому голосі я зрозуміла, що щось не так. Я запропонувала їй зустрітися, тому що по телефону крізь її сльози складно було щось розібрати.
Через 20 хвилин я заїхала за нею і вона розповіла мені історію, яка сталася в її родині. Точніше, сім’єю це важко назвати. Ярина зіткнулася з незнайомою ситуацією в своєму житті і просить вас поділитися своїм досвідом і думкою – як їй жити далі?
Текст від імені автора:
Я їхала у “відрядження” на два місяці. Наша дитина вчиться в Києві, тому чоловік, якому, до речі, далеко перевалило за сорок, залишився на господарстві один.
До від’їзду все було чудово: Василь привіз мене на вокзал і посадив на поїзд, напередодні ми не лаялися і в принципі давно не з’ясовували стосунків.
Поки я була в чужому місті, ми хоча б раз в день телефонували або по скайпу, все було рівно і гладко.
Я поверталася додому в обід і чоловік не зустрів мене, оскільки в цей час він працює.
Ми побачилися пізно ввечері. Я запитала, чому він так затримався на роботі – Василь пробурчав щось про невідкладні справи.
Але я відчувала, що щось не так.
Чоловік перестав дивитися мені в очі, уникав розмов і постійно затримувався на роботі.
Я не ставила зайвих питань, але розуміла, що наше життя змінилося.
І ось, вчора ввечері я сиділа у вітальні перед телевізором, як пролунав звук ключів і в квартиру зайшов Василь. Він був не один, а з молодою дівчиною, років двадцяти, з валізою.
В мене був ступор.
– Це Олеся, вона поживе у нас деякий час. – заявив чоловік.
– Це що, твоя коханка? – запитала я безпосередньо.
Чоловік відповів, дивлячись кудись убік:
– Це дівчинка з відділу статистики, у неї виникли труднощі в житті і я запросив її зупинитися у нас на якийсь час.
Я кипіла від злості, але намагалася не показувати цього.
– Чудове пояснення.
– Так, завтра вранці поговоримо докладніше. Мені зараз потрібно на роботу повернутися.
Він пішов, а дівчина залишилася. В цей час я швидко зібралася, вийшла у двір і зателефонувала тобі.
Як мені реагувати на витівку чоловіка? Я впевнена, що це його коханка і він посмів притягти її в наш будинок! Як жити далі – адже наш шлюб змінився!
Майже двадцять років – коту під хвіст!
Що скажете?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
