fbpx

Ми живемо вже пів року на заході України, виїхали до свекрів з неспокійної Київщини, чоловік все одно працює віддалено. Зі свекрухою у мене чудові стосунки. І ось днями я поділилася з мамою чоловіка радісною новиною, що незабаром у нашій родині поповнення – я при надії втретє. Чекала привітань та захоплених вигуків

Ми живемо вже пів року на заході України, виїхали до свекрів з неспокійної Київщини, вони самі нас до себе запросили. Ми погодилися, адже чоловік все одно працює віддалено. У свекрів великий будинок, три кімнати взагалі були порожні відтоді як їхні діти – мій чоловік і його сестра – виросли і покинули батьківський дім.

Зі свекрухою у мене чудові стосунки. І ось днями я поділилася з мамою чоловіка радісною новиною, що незабаром у нашій родині поповнення – я при надії втретє. Чекала привітань та захоплених вигуків, а почула критику на свою адресу.

Виявляється, Валентина Степанівна вважає мене безвідповідальною. Адже у нас із чоловіком уже є двоє дітей, а квартира, у якій ми живемо в передмісті Києва, двокімнатна. Мовляв, і для двох дітей мало місця, а треба б окрему кімнату для кожного.

Я не погоджуюся зі свекрухою. По-перше, я дуже хотіла цю дитину. Що мені тепер, не народжувати, якщо місця в квартирі мало? У нас син та донька. Дочка соломійка – моя улюблениця. Тепер дуже хочу ще одну доньку. Я завжди мріяла, щоб у мене була сестра-подружка, але у батьків не склалося, і я була єдиною дитиною в сім’ї, і мені дуже не вистачало братів та сестер. У моїх дітей вони будуть!

Вважаю, що це дуже добре – велика родина. Допомагатимуть один одному, разом відзначатимуть свята, їздитимуть до таборів у Карпати. І в мене будуть дві помічниці, а не одна. Якщо народиться знову син, то також гарно. Буде в нас із донькою три захисники – два братики та тато.

По-друге, я не вважаю, що дітям має бути тісно у нашій квартирі, куди ми весною збираємося вже повернутися. Поки що ми розташовувалися так: в одній кімнаті ми з чоловіком, в іншій діти. Нова дитина перші три роки спатиме з нами, а потім перейде до решти дітей.

Я продумала їм чудовий дизайн кімнати – двоспальне ліжко з гіркою. Старший син скоро подорослішає, і вже спатиме окремо, а його місце займе нова дитина. Ми з чоловіком у захваті від цього чудового ліжка. Діти також. У кожного буде обладнано свій робочий куточок.

Квартира у нас не величезна, але все на своїх місцях, все вміщується. Разом відзначаємо свята на кухні, гостей приймаємо у ній же, бо вона досить простора. Будинок новий, ремонт свіжий. Чим дітям погано жити? Дуже навіть всім зручно й комфортно.

Але свекруха ще сказала, що ми не думаємо про майбутнє дітей, де вони житимуть, коли виростуть. Але в майбутньому ми плануємо отримати спадок від моєї бабусі. Буде ще одна квартира. Ймовірно, туди піде жити хтось з дітей. Та і ми з чоловіком якось купівлю квартири собі подужали самостійно, значить, і дітям це цілком буде під силу. Виростуть – зароблять. А вже хорошу освіту ми намагатимемося їм дати.

Я, щиро кажучи, не очікувала таких висловлювань від мами чоловіка, вона мене дуже засмутила. Хочу вже скоріше додому, але і свекри, й чоловік наполягають на тому, щобю перезимувати до кінця все-таки тут.

Чоловік сказав, щоб я просто не звертала увагу на думку його матері. Але як? Відчуваю тепер якесь інше, неприязне ставлення свекрузи до мене, хоча ще недавно так не було, донечкою мене називала.

Ну та грець з нею. Головне – коханий чоловік дуже радий дитині. Він гарний тато.

Чи все ж таки моя свекруха має рацію? Чи може, я чогось не розумію?

Фото – спеціально для ibilingua.com.

Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.

You cannot copy content of this page