З чоловіком ми знайомі ось уже як 6 років, у нас є дочка. До знайомства з ним я жила в місті, а він в селі.
Одружившись, ми переїхали до його батьків в село, тут ми і виховуємо дочку і живемо, але раз на тиждень на два дні ми їдемо до моїх батьків в місто на квартіру, де ходимо по кафе з друзями і в кіно.
Потім повертаємося в село і знову починаєтся побут, город і все таке. І все б нічого, якби не життя з батьками. Постійний контроль з їхнього боку, перевірка, як я одягла дитину і за що покарала, куди ми пішли, до яких друзів і скільки випили і так далі… А ще у них, крім нас, багато рідні і онуків збираються, яких треба нагодувати і напоїти, і роблю я це разом зі свекрухою. А воно мені треба?
Не в докір їм, але ми кожен місяць даємо на харчування гроші, а їдять всі з цих грошей.
Ми купили ділянку 2 роки тому, але будуватися поки не виходить, та й чоловікові походу подобається жити разом з батьками. Я його дуже люблю, але і дуже хочу жити окремо, навіть зі своїми батьками я жити не хотіла б, а він, мені здається, хоче з ними жити і знаходить купу причин, щоб не купувати квартиру або не будуватися.
Я навіть намагалася його вмовити переїхати в інше місто і шукати там роботу, але він не погоджується.
Не знаю, як мені переконати і вмовити чоловіка з’їхати від батьків і жити самим…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, dpchas.com.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!