Ми живемо з чоловіком і дочкою в селі, на Чернігівщині, доглядаємо мого дідуся Тимофія Олексійовича, йому 90 років, сам жити вже не може. А моя люба свекруха Валентина Володимирівна мешкає в Києві. Ми завжди до неї стараємося при будь-якій нагоді відправити доньку, аби Стася хоч щось цікаве побачила. Але такого ми від дитини не очікували!
Від народження донечки Станіслави, якій зараз вже 4 роки, свекруха Валентина Володимирівна приїжджає до нас, або ми до неї тижнів на два-три. Свого часу вона не займалася вихованням свого сина, бо навчалася і працювала.
Тепер вона дуже щаслива, що з’явилася онука, і всіляко намагається замінити Стасі мене в ролі матері, а то й забрати дитину собі, адже вона дуже добре заробляє і в неї розкішна квартира, машина тощо.
Після того, як мама чоловіка від нас їде, я завжди заново навчаю дитину самостійно засипати, самій їсти, одягатися, ходити без сліз в садок, ходити в магазин, щоб не набирала собі весь кошик солодощами і таке інше. Свекруха насправді дуже добра людина, розлучена, дуже багато працює, багатьом допомагає, але емоційно вона абсолютно нестабільна і завжди суперечить сама собі.
Дивиться купу якихось астрологів, спілкується з тарологами тощо, і звичайно ж, краще знає, як виховувати дитину і як жити у шлюбі.
Але вся річ у тому, що наша з Денисом донечка незвичайна, характер у Стасі дуже впертий, нікого не слухає, і щоб отримати від неї розуміння і хоч трохи послуху, потрібно багато працювати. Однак після приїзду бабусі всі старання перекреслюються.
З бабусею вже ми багато розмовляли, вона то вдає, що зрозуміла, то ображається і сплаче, і все знову по тому ж колу. Взаємини у неї із сином не складаються. Денис просто не хоче з нею проводити час зайвий раз, вислуховувати купу порад і повчань.
У моєї дитини одягу дуже багагато, іграшок на кілька квартир, і їжа, і солодощі, завжди є вдома. Живемо добре, а за сільськими мірками то навіть шикарно. Але ось ніяк ми не можемо відвадити з кінцями бабусю, бо все-таки це мама чоловіка, і вона не погана людина, але її оцей нав’язливий характер просто неможливо терпіти більше одного дня.
У то же час, як я вже сказала, ми іноді самі до неї стараємося при нагоді відправити доньку, аби Стася хоч щось цікаве побачила у великому місті, бабуся її кругом водить по торговим центрам на розваги.
Дочка її дуже любить, адже Валентина Володимирівна балує її дуже сильно. Але водночас, і мені через це дуже сумно, Стася не дуже добре ставитися до другої бабусі – моєї мами, вона в мене спокійна, але ніколи не балує, до діда – колишнього чоловіка свекрухи.
А ще – і це турбує і засмучує мене найбільше – після спілкування з мамою Дениса дитина і до нас з чоловіком погано ставиться, може нагрубити і взагалі сказати, що вона з нами жити не хоче, а хоче з бабусею Валею. Сперечатися й конфліктувати зі свекрухою марно, як і спокійно розмовляти і пояснювати. Вона все одно зробить все своє.
Як же бути? Мене ця вся ситуація з кожним днем все більше тривожить, тому прошу ваших думок і порад!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
