fbpx

Ми живемо з чоловіком і дочкою в селі, на Чернігівщині, доглядаємо мого дідуся Тимофія Олексійовича, йому 90 років, сам жити вже не може. А моя люба свекруха Валентина Володимирівна мешкає в Києві. Ми завжди до неї стараємося при будь-якій нагоді відправити доньку, аби наша 4-річна Стася хоч щось цікаве побачила. Але такого ми від дитини не очікували! Але такого ми від дитини не очікували! Це все свекруня, хай їй грець! Свого часу вона не займалася вихованням свого сина, бо навчалася і працювала

Ми живемо з чоловіком і дочкою в селі, на Чернігівщині, доглядаємо мого дідуся Тимофія Олексійовича, йому 90 років, сам жити вже не може. А моя люба свекруха Валентина Володимирівна мешкає в Києві. Ми завжди до неї стараємося при будь-якій нагоді відправити доньку, аби Стася хоч щось цікаве побачила. Але такого ми від дитини не очікували!

Від народження донечки Станіслави, якій зараз вже 4 роки, свекруха Валентина Володимирівна приїжджає до нас, або ми до неї тижнів на два-три. Свого часу вона не займалася вихованням свого сина, бо навчалася і працювала.

Тепер вона дуже щаслива, що з’явилася онука, і всіляко намагається замінити Стасі мене в ролі матері, а то й забрати дитину собі, адже вона дуже добре заробляє і в неї розкішна квартира, машина тощо.

Після того, як мама чоловіка від нас їде, я завжди заново навчаю дитину самостійно засипати, самій їсти, одягатися, ходити без сліз в садок, ходити в магазин, щоб не набирала собі весь кошик солодощами і таке інше. Свекруха насправді дуже добра людина, розлучена, дуже багато працює, багатьом допомагає, але емоційно вона абсолютно нестабільна і завжди суперечить сама собі.

Дивиться купу якихось астрологів, спілкується з тарологами тощо, і звичайно ж, краще знає, як виховувати дитину і як жити у шлюбі.

Але вся річ у тому, що наша з Денисом донечка незвичайна, характер у Стасі дуже впертий, нікого не слухає, і щоб отримати від неї розуміння і хоч трохи послуху, потрібно багато працювати. Однак після приїзду бабусі всі старання перекреслюються.

З бабусею вже ми багато розмовляли, вона то вдає, що зрозуміла, то ображається і сплаче, і все знову по тому ж колу. Взаємини у неї із сином не складаються. Денис просто не хоче з нею проводити час зайвий раз, вислуховувати купу порад і повчань.

У моєї дитини одягу дуже багагато, іграшок на кілька квартир, і їжа, і солодощі, завжди є вдома. Живемо добре, а за сільськими мірками то навіть шикарно. Але ось ніяк ми не можемо відвадити з кінцями бабусю, бо все-таки це мама чоловіка, і вона не погана людина, але її оцей нав’язливий характер просто неможливо терпіти більше одного дня.

У то же час, як я вже сказала, ми іноді самі до неї стараємося при нагоді відправити доньку, аби Стася хоч щось цікаве побачила у великому місті, бабуся її кругом водить по торговим центрам на розваги.

Дочка її дуже любить, адже Валентина Володимирівна балує її дуже сильно. Але водночас, і мені через це дуже сумно, Стася не дуже добре ставитися до другої бабусі – моєї мами, вона в мене спокійна, але ніколи не балує, до діда – колишнього чоловіка свекрухи.

А ще – і це турбує і засмучує мене найбільше – після спілкування з мамою Дениса дитина і до нас з чоловіком погано ставиться, може нагрубити і взагалі сказати, що вона з нами жити не хоче, а хоче з бабусею Валею. Сперечатися й конфліктувати зі свекрухою марно, як і спокійно розмовляти і пояснювати. Вона все одно зробить все своє.

Як же бути? Мене ця вся ситуація з кожним днем все більше тривожить, тому прошу ваших думок і порад!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page