Ми зі сватами приїхали з Франківська в Київ на причастя нашої онучки Оленки. Син нас зустрів. Всі були в передсвятковому настрої. І лише я була всі два дні зла на весь світ. Сваха зі сватом в мене молоді, і їм постелили діти в себе в квартирі, а коли я натякнула, що хочу вже відпочити, Леся попросила Ігоря нас провести в квартиру до своїх кумів, які ще з 24 любого не повернулися. Хіба я на таке заслужила?
Дві неділі тому у нашої онучки Оленки було перше причастя.
Син з невісткою живуть в Києві. Невістка з дочкою виїжджали на пів року після 24 лютого, але потім повернулися, оскільки у Лесі свій бізнес – мережа невеличких перукарень.
Мене з чоловіком, і сватів ще за місяць до цього свята запросили до Києва. Ми самі з Івано-Франківська, тому треба було все добре спланувати. Ми зі сватами їхали в разом, в одному вагоні.
Син нас в суботу зустрів. Леся на даний час при надії другим нашим онуком, на цей раз чекаємо хлопчика.
Сама Леся як людина дуже хороша. Вона не сидить на місці, і навіть з животиком вся в русі. Я насправді не люблю повільних людей. Мій син також не відстає. Ігорчик в нас адвокат, і користується в столиці неабияким попитом.
На подарунок онучці ми купили з дідом кулон з Матінкою Божою, а наші свати взяли золотий ланцюжок.
Але мене здивувало інше.
Як тільки ми всі переступили поріг їх трикімнатної квартири, то Леся відразу ж взяла свою маму з татом за руку і повела в дальню кімнату з їх чемоданами, а нам сказала все покласти в прихожій.
Ну, думаю, певно покаже що і де класти мамі, а потім і за нас з чоловіком візьметься.
Але повернувшись Ліля почала запрошувати всіх до столу. Все вже було готове, і дуже гарно засервірований стіл, нема чого говорити.
Ми поїли, але з дороги мені сильно набрякли ноги, і я попросила Лесю показати, де ми з чоловіком будемо спати, бо хотіла трішки відпочити.
Але на диво Леся звернулася до нашого Ігорчика.
– Мама з татом вже хочуть відпочити. Можеш вже їх до кумів наших завести. Я постіль там змінила.
Я такі очі вилупила. Думаю, які куми, яка постіль.
Але Ігор почав мене підганяти. І ось коли ми вже з тими чемоданами вийшли з під’їзду, син розповів, що вони приглядають за квартирою своїх кумів, які ще з 24 лютого виїхали з Києва і не приїхали. Ось туди вони і вирішили нас на дві ночі поселити.
Мене трясло від злості ще до того, як я побачила цю квартиру. Постіль то була чиста, але кругом пліснява і запах “невідчинених вікон”. Самі розумієте, коли вже більше року ніхто в квартирі не живе…
Але найбільше неприємно було те, що я старша, і ноги в мене не здорові, і вона мене вирішила поселити в чужій квартирі, а свою маму, яка повна сил з татом, у великій кімнаті в себе в квартирі.
Вже в неділю на самій церемонії і в ресторані, в мене настрою не було. Чоловік просив не робити “бурі” в таке свято онучки. А я, скажу чесно, ледь себе стримувала.
Я вважаю, так не робиться. Я б нічого не сказала, якби невістка мені на підлозі в коридорі постелила. Але куми це вже занадто.
Додому коли поверталися всі в одному купе, я всю дорогу спала. Дуже неприємна для мене ця ситуація.
Сваха моя була як зірка, а я як якийсь придаток…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
