Ми зустрічалися з 17 років. Це було наше перше кохання, сильне й чисте. Принаймні, мої почуття були саме такими.
Але коли у двадцять років ми заявили нашим батькам, що хочемо одружитися після другого курсу університету, дещо сталося.
А сталося те, що Артурові батьки провели з ним «роботу». Виявилося, що як невістка я їм не підхожу, бо з бідної родини. А от у батька Артура, власника кількох магазинів будматеріалів, є друг, з яким вони хочуть об’єднати бізнеси. А в того друга – дочка, на два роки старша за нас, не заміжня… Ну, ви зрозуміли, до чого я веду.
Артур – єдина дитина, син, гордість, на нього вся батьківська надія. Він не пішов проти батьківської волі. Спробував мені щось пояснити, та я не могла слухати його пояснень, а його не хотіла більше ніколи бачити.
Два роки минули для мене, як в тумані, а потім я потроху почала оговтуватися. Артур на той час якраз одружився з Жанною.
Я ж закінчила університет, влаштувалася на гарну роботу. Підтягнула іспанську, стала затребуваним перекладачем.
Не скажу, що в мене космічні заробітки, але на все, мені потрібне, вистачає. Раз на рік подорожую, трішки вдається допомагати батькам. А ще я наважилася купити собі квартиру в новобудові, щоб почуватися повністю незалежною. Правда, на квартиру я взяла іпотеку.
Скажу, що в особистому житті за цей період в мене нічого серйозного не з’явилося, дуже вже не легко мені дався розрив з Артуром. Я вирішила дати собі ще час, щоб все налагодилося само собою.
І от, коли я півроку тому переїхала в нову квартиру, в моєму житті знову з’явився Артур.
Написав мені у соцмережі, попросив кілька разів про зустріч. В мене вже переболіло, відпустило, тож я погодилося.
Зустрілися ми кілька разів, прогулювалися, пили каву. Артур розповідав, що не щасливий з дружиною, що вони чужі люди, ні тепла між ними, ні затишку, не кажучи вже про почуття… Але підростає трьохмісячний синочок, у батьків спільна фірма, тож якщо і розійдуться вони у майбутньому з Жанною, то ще не скоро… Г
оворив, що кохає мене, що ні на секунду не переставав любити, що тільки я – його споріднена душа, його справжня половинка…
Так, я була нею. Він був мені рідним, єдиним… Але тепер я нічого не відчувала до цього чоловіка. От просто нічого. Ні не приязні, ні симпатії. Ні-чо-го.
А потім Артур запропонував мені стати його коханкою. Благав, говорив, що припинить будь-які стосунки з дружиною, буде їй чоловіком лише офіційно. Що мине певний час, і ми будемо знову разом, тепер вже на все життя.
А в мене на квартиру іпотека, і тут вже я вирішила його використати. Тим більше побачила, що Артур у своїх почуттях і словах щирий, що тепер замовляю музику я.
Півроку, як ми зустрічаємося. Артур дає мені гроші на погашення іпотеки, а я тим часом відкладаю свої собі на машину. Я так само нічого до нього не відчуваю, і як тільки його гаманець стане мені не потрібним, я щось вигадаю, щоб не бути з ним.
Два тижні тому я зустріла чоловіка, в якого починаю закохуватися. Але, звісно, я не дозволю собі серйозних відносин з Сашком, поки не вирішу долю нашого з Артуром НЕспільного майбутнього…
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, delo.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
