fbpx

Ми зустрілися поглядами через 15 років: я і Ігнат. Той самий, хто сказав мені тоді, що для дітей ми ще замолоді, що у нас все попереду. Тепер він йшов мені назустріч сквером, тримаючи за руку дружину, а навколо них бігали троє їхніх дітей. Наступного дня я поїхала в дитбудинок

То була найбільша моя помилка. Так, нам було по 19-ть, але ж… Ми навчалися на той момент в університеті, звісно, не були самостійними, готовими до створення родини. Але ж… Можна було піти іншим шляхом. Але ми не пішли.

Ігнат, якого я кохала більше за весь світ ще зі школи, бо ми з одного містечка, сказав:

– Ми ще замолоді для дітей, нам треба здобувати освіту, стати на ноги, не підвести батьків. У нас все ще попереду!

Я нічого не сказала батькам, Ігнат десь роздобув гроші.

А потім він поїхав стажуватися в Європу і наші стосунки не пройшли випробування відстанню.

…Мій шлюб з Олегом розпався саме через те, що я не можу мати дітей. Чоловік згодом завів коханку і вона народила йому донечку. Я відпустила Олега. Багато років прожила сама, але я не жаліюся. В мене чудові друзі, батьки.

І ось приїхала я у свій райцентр у відпустку, побути з батьками, допомогти їм.

Я йшла центром міста через сквер, коли впізнала його. Ми не бачилися 15 років, хоч я і знала, що він не залишився в Європі, повернувся додому, жив і працював в Україні.

Ми зустрілися поглядами через 15 років: я і Ігнат. Той самий, хто сказав мені тоді, що для дітей ми ще замолоді, що у нас все попереду. Тепер він йшов мені назустріч, тримаючи за руку чорняву пухкеньку дружину, а навколо них бігали троє їхніх дітей.

Ми посміхнулися одне одному, але навіть не зупинилися, не запитали: «Як життя? Як справи?» Чужі люди, які одного разу майже стали батьками. Але – не стали…

Наступного дня я поїхала в дитбудинок. Я давно думала про це, але зважилася лише після цієї зустрічі. Вона немов підштовхнула мене.

Довго це все відбувалося, з документами й таке інше, але все вдалося! Тепер у мене є донечка, дворічна Любава. Я люблю її безмежно! А всі рідні мене підтримали.

Два місяці тому в моєму житті з’явився Тарас. У нас ще все тільки починається, воно дуже тендітне, але вже зараз зрозуміло, що виникає щось справжнє, те, що наповнює моє життя сенсом і радістю, доповнює щастя материнства.

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page