fbpx
життєві історії
Микола вже декілька разів намагався мене запросити до себе в гості, та у мене ніяк не виходило. Тому коли він зателефонував, а це було влітку, і запросив на день народження, я не смів відмовлятися, до того ж і справді це був вихідний день, і планів ніяких не було. Святкування мало відбутися на їх дачі, яка знаходиться в 50-ти кілометрах від нашого містечка. Микола – тато трирічної Марічки. Про неї й піде мова

Микола вже декілька разів намагався мене запросити до себе в гості, та у мене ніяк не виходило. Тому коли він зателефонував, а це було влітку, і запросив на день народження, я не смів відмовлятися, до того ж і справді це був вихідний день, і планів ніяких не було. Святкування мало відбутися на їх дачі, яка знаходиться в 50-ти кілометрах від нашого містечка. Микола – тато трирічної Марічки. Про неї й піде мова.

Мій знайомий Микола вирішив запросити мене на день народження. Святкування відбувалося на дачі. Іменини випали на вихідний день – суботу. Друг уже давно одружений, має донечку, тож було зрозуміло, що збираємось сім’ями.

Звичайно, як перед будь-яким святом слід підготувати приміщення, накупити продуктів, а Андріяну — дружину Миколи, не відпустили з роботи заздалегідь, тому ми вирішили все зробити самі, а потім просто заїдемо за нею на роботу і звідти одразу ж на дачу поїдемо.

Їх дочка Марічка дуже мила трирічна дівчинка. Весь час мовчала, не вередувала і не злилася, коли ми разом із нею ходили між прилавками. Шоколад їй не можна через алергію. Як би вона не просила його купити, ми їй відмовили. Але вона не засмутилася.

Все необхідне ми закупили, дитину вимотали, самі втомилися. Заїхали за Андріяною та вирішили перед тим як їхати на дачу, що було б непогано заїхати на пляж та покупатися. Пляж знаходився недалеко від нас. А там поблизу жодних житлових будинків немає. Ну, а як інакше. Добре, що кущики по дорозі попалися.

Дівчинка дорогою жувала фрукти, там же був і банан. Вона його почистила і шкірку віддала матері. Та просто відчинила віконце і викинула в нього шкірку. Повторюю — довкола тільки чисте поле. Коли Микола здивовано подивився на неї, Андріяна відповіла:

– Це ж органічні речовини, через пару днів він згниє і розкладеться.

– Не треба так робити.

Ми досхочу купалися. На нас чекали незабутні вихідні. Спершу дорога, а потім шлях через село.

Як тільки ми від’їхали від міста, батько почав розмовляти з донькою:

– Таточку, відчини мені вікно, дуже потрібно.

– А навіщо? Тобі нема чим дихати? Давай увімкнемо кондиціонер.

Але віконце все ж таки відчинив.

За якусь секунду дівчинка викинула у віконце порожню пляшечку з-під води. І сталося це якраз біля посту ДАІ. Я хоч і сидів поруч із Марічкою, але відреагувати не встиг вчасно. Чоловік на посту був вкрай здивований – у нього ледь не вилізли очі з подиву!

– Тату, я просто сміття викидала. Я ж як мама вчинила!

Ми кілька секунд просиділи у повній тиші. Потім Микола пригальмував. Повернувся. Андріяна мовчки вийшла з автівки, підняла порожню пляшечку, вибачилася перед правоохоронцями та пояснила причину події.

Я мало не засміявся вголос. Потім ми пояснили дитині, що так робити недобре. Вона все усвідомила. Далі таких “пригод” – не було.

Хто б що не говорив, а діти беруть приклад саме з батьків.

А ви що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!