Я почала жити з чоловіком одразу після весілля. Спочатку було важко, тому що треба було звикнути до нового спільного життя. Побут, самі розумієте. Але складно було ще й тому, що Микита має досить дивні звички. Наприклад, він ніколи не їсть учорашню їжу. так його привчила його мама.
Ми обоє працюємо повний день, але я приходжу додому трохи раніше за Микиту. Після роботи я відразу ж стаю за плиту і готую свіжу вечерю, інакше чоловік просто не їстиме. Ми не раз говорили на цю тему, але Микиту не переконати. Я вирішила зайвий раз на рожен не лізти і просто готувати щодня, але потроху.
Напередодні Дня матері мені захотілося зробити святкову вечерю. Продумала цікаве меню, купила всі продукти, а рано-вранці почала приготування. Кілька салатів, запечене м’ясо, грибний пиріг, голубці.
Озирнутися не встигла, а вже вечір. Чоловік, як завжди, сів за стіл мовчки. Поїв, підвівся і пішов. Навіть дякую не сказав!
Микита взагалі ніколи не дякує мені за їжу. Раніше це мене ображало, а зараз я просто змирилася.
Щоправда, позавчора мене образило інше: він не тільки не подякував, але навіть не привітав мене зі святом, не сказав жодного теплого слівця навіть вранці. Це нормально?
Вчора у нас на роботі було невелике свято. Наші колеги-чоловіки накрили стіл, приготували подарунки жінкам-мамам. Я вирішила залишитися ненадовго, хотілося провести час у хорошій компанії.
Та й вечеря вдома була: дуже багато їжі залишилося з учорашнього дня. Я подумала, що чоловік не влаштовуватиме сцену і з’їсть святковий шматок м’яса з холодильника.
Але дива не сталося. Пролунав телефонний дзвінок:
– Де тебе носить? Вдома їсти нічого! Мені самому собі вечерю готувати чи як взагалі? – почула я розратований голос Микити.
Сльози підступили до очей, я ледве стримала себе, щоб не розплакатися перед колегами. Одна з них, Аня, почула крики мого чоловіка і була здивована.
– Я завжди готую їжу на кілька днів, щоб не стирчати біля плити після роботи. А якщо моєму чоловікові щось не подобається, він може не їсти, я ж не змушуватиму його. Нехай готує сам. До речі, він іноді робить вечерю для всієї родини. Може, ти теж своєму такий варіант запропонуєш? – сказала Аня.
– Розумієш, Микита просто невиправний. Я сто разів із ним говорила і намагалася його зрозуміти. Але нічого не вийшло, його так мама з дитинства привчила, – намагалася захиститися я.
Колега подивилася на мене багатозначно і сказала:
– Оленко, він поводиться так, бо ти йому це дозволила. Якщо йому щось не подобається, нехай замовляє їжу додому. Ти жінка, а не ломовий кінь.
Я заздрила відвазі та сміливості моєї колеги. Але сама зробити так не змогла. Прийшла додому після корпоративу та приготувала свіжу вечерю. Боюся уявити, яким би злим був чоловік, якби я цього не зробила.
А може, все-таки мені треба щось міняти в житті? Я навіть не знаю з чого почати. Просто Микита дуже хоче дітей, але я переживаю, що потім взагалі не впораюся сама з усіма домашніми обов’язками.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.