Галина з Олексієм, коли зустрілися, одразу побачили один в одному «родинні душі». Одружилися, народили дитину. Але недовго молоде подружжя раділо своєму щастю. Коли їхньому синові Микиті було 3 роки, у Олексія погіршилось здоров’я.
Після втрати чоловіка, сенсом життя Галини став єдиний син. Від батька сімейства лишилася двокімнатна квартира. Молода вдова відмовилася від своєї частки на користь сина.
Час йшов. І ось уже Микита прийшов із армії. Та не один. Він привіз із собою наречену. Вигляд рудоволосої усміхненої дівчини, що стоїть на порозі квартири, кинув Галину у ступор.
– Мамуль, це Надя. Надю, знайомся, моя мамо. Сподіваюся, ви порозумієтеся.
Як не дивно, жінки порозумілися. Надя називала свекруху мамою, а Галина не могла натішитися скромною доброю невісткою. У їхній сім’ї панував мир та спокій. Через рік після весілля Надя народила дівчинку, Софію.
Біда прийшла, звідки не чекали. Микита загуляв із колегою по роботі. Бурхливий роман недовго залишався таємним – про зраду чоловіка дізналася Надя. Микита у всьому звинуватив дружину, вигнав її зі своєї квартири та привів додому свою нову дівчину.
Галина з болем у серці дивилася як син руйнує свою родину, але нічого не змогла вдіяти. І тепер, замість коханої невістки, у квартирі жила хамовата Ольга. Ольга плела інтриги, намовляла Микиту на матір.
Життя Галини стало нестерпним. Варто було тільки вийти з кімнати, на неї тут же сипався град докорів. І син вигнав матір із дому, купивши їй кімнату у комунальній квартирі на околиці міста.
Все, що трапилося, дуже підірвало здоров’я Галини і вона злягла. Сина її проблеми із здоров’ям не хвилювали, адже він знову готувався стати батьком.
Надя випадково дізналася про хворобу колишньої свекрухи. Взявши з собою доньку, вона поїхала до Галині і насилу вмовила жінку переїхати до неї в квартиру, що залишилася від батьків. Тепер вони жили втрьох: Надя, Софія та Галина, яка душі не чула у онуці.
Павло навіть не відвідував матір, він був цілком і повністю поглинений турботами про нову родину. Надя вийшла заміж та народила ще одну доньку. Щаслива Галина почала няньчити двох онучок.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери