Ліза поправила білу сукню і запитала у Каті:
– Як я тобі? Правда це плаття дуже гарне?
Катя кивнула і обережно поцівалась:
– А ти Льоші написала, що заміж виходиш? – Ліза почервоніла.
– Я не змогла.
Катя розлютилася:
-А якщо він від інших дізнається? Ти подумала? Чим ти думала коли погоджувалася його з армії чекати?
Ліза тупнула ногою:
– Я ж не винна що закохалася в Сергійка, – зітхнула Катя.
– А мені його жалко. Кохана дівчина не дочекалася, та ще й за кращого друга заміж виходіть, – з осудом сказала вона.
Через півроку з армії повернувся Льоша. Про це їй розповіла Ліза, коли прийшла в гості.
– Уявляєш, стою я мию посуд, раптом двері відкриваються, а на порозі Льоша. І як на зло Сергій на роботі і я вдома одна.
Він запитав про чоловіка і врешті зажурено так мені і каже, мовляв: ,, Не дочекалася, а я до цього тебе люблю, кидай Сергія і виходь за мене.
Я на нього накричала, що йди звідси, я чоловіка люблю і якщо хочеш спілкуватися то приходь коли він удома буде-.Катя запитала.
– А він що?
– Нічого. Зиркнув на мене і пішов.
Коли подруга пішла, Катя засумувала. «Бідний Льошка, якого йому зараз» думала вона. Він їй давно подобався ще зі школи. Вона навіть Лізі ніколи про це не говорила. Ну, а коли Ліза і Льоша стали зустрічатися, вона взагалі в сторону відійшла. Но ніколи не переставала любити.
На дні народженні Сергія народу було небагато. Батьки, та Катя з Льошою. І коли іменник раптом запитав у одного.
– А коли ми на твоєму весіллі погуляємо? – всі замовкли.
Льоша тоскно подивився на Лізу, а потім раптом обняв Катю за плечі і весело сказав.
– Скоро. Ось на Катюші і женюсь, – і заглядаючи їй в очі, запитав.
– Адже ти ж вийдеш за мене? – Катя розумом розуміючи, що він це на зло робить їй пропозицію, але серце кричало ,,так, так”. Вона глибоко зітхнула і на видиху сказала.
– Так, Льоша, я буду твоєю дружиною.
Минуло десять років. Скільки Катя себе винила за те, що піддалася спокусі і вийшла за Льошу. Бо думала що з часом він її полюбить, але дива не сталося. Ні, він її ні разу не образив, але вона відчувала, що серцем він не з нею.
У них росла маленька дочка Ліза, це Льоша наполіг на цьому імені. Ось дочку, він любив. Каті іноді здавалося, що всю любов яку він відчував до її подруги, він переніс на маленьку Лізу.
А потім трапилося не щастя. Не стало Лізиного чоловіка і друга Льоші – Сергія. Їхав додому з відрядження і заснув за рулем. Після всього, Льоша зовсім перестав звертати уваги на Катю. Хоч він і раніше її не балував, а зараз і зовсім перестав. тільки говорить ,,Принеси, подай!”.
По селу поповзли чутки, що він часто перебуває у вдови. Катя боялася прямо запитати чи є якісь у них з Лізою відносини, тому мовчала. Но коли він не прийшов ночувати, вона не витримала. Зібрала його речі і поставила біля дверей.
Льоша прийшов до обіду. Побачив валізу і запитав:
– Хто їде або приїхав? Катя сховала тремтячи від хвилювання руки за спину і відповіла:
– Це твої вещі. Йди геть.
Я не можу так більше. Все життя я терпіла, що ти не любиш мене, а любиш Лізу. Терпіла твою байдужість, тому що любила. Но зараз, коли Ліза вільна, я тебе відпускаю, – і ковтаючи сльози пішла в іншу кімнату.
Слідом зайшов чоловік і сів поруч:
– Ти пробач мені. Я напевно не вмію показувати свої почуття, але повір мені, Ліза давно для мене нічого не значить. Я тебе люблю і доньку нашу. А Лізі я просто допомагав з переїздом, вона в місто їде.
Каже що не може жити в будинку, де була така щаслива і де все нагадує їй чоловіка. Вона продала будинок і купила в місті невелику квартиру. А не ночував бо коли з міста їхали, машина зломалася. Поки зробили, поки доїхали.
– Так що давай вставай, витирай сльози і гайда чоловіка годуватиь, – весело закінчив він. Катя повернулася до нього, обняла і поцілувала.
,,Тепер все буде по іншому”, подумала вона і пішла на кухню, готувати обід.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
