Минуло два роки, як наш єдиний син Дмитро став ангелом. Ліля, невістка, довго не сумувала, і вже встигла заміж вискочити. Нашу онучку ми з дідом обожнюємо, і як тільки можемо, допомагаємо. І ось недавно наша Златуня гостювала у нас. Ми сиділи і пили какао, як в одну мить я зрозуміла, що дівчинка не потрібна власній матері. З боку Лілі це так низько. Дитина ж ще не відійшла від втрати батька.
Два роки тому у нас сталося велике нещастя: не стало нашого улюбленого синочка Дмитра. Залишилася у нього дружина і маленька дочка. Я Златочку дуже люблю і допомагаю невістці чим тільки можу.
Але рік тому Ліля вийшла заміж. Зараз вона чекає другу дитину. Ось і стала їй Златка заважати. Почала ображати вона мою внучку.
Я про це дізналася зовсім випадково. Просто Злата ненавмисно розлила какао і почала плакати:
– Бабусю! Тільки не віддавай мене в дитячий будинок! Я зараз все приберу сама!
Я розгубилася відразу. Не можу зрозуміти: про який дитячий будинок взагалі йде мова?
Стала розпитувати Златку. І вона мені розповіла про те, що це мама лякає її тим, що віддасть її в дитячий будинок, коли вона щось робить не так.
Златка починає відразу плакати і тремтіти, коли чує цю “пропозицію”.
Я так розсердилася на свою невістку, коли про це дізналася.
У дитини і так вже немає батька. Так навіщо ж чинити так з нею?! Це ж рідна дитина!
– Я сама знаю, як виховувати свою дочку! Не втручайтеся. І не треба мені давати ніяких порад! – заявила мені Ліля.
Я вважаю, що таке ставлення невістки до Златуні – дуже низько. Я їй залякала тим, що подам на неї в суд і все зроблю для того щоб цей суд виграти, якщо вона не припинить це робити зі Златкою. Я і свідків знайду, і грошей на хабар не пошкодую, але свою внучку я нікому ображати не дозволю.
Як же так можна чинити з рідною дитиною? Я цього ніколи не зрозумію!
Я втратила єдиного сина, тому за цю єдину онучку я буду стояти горою. Обіцяю!
А що б ви робили на моєму місці?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!