fbpx

Минуло півтора року, як я підписала документи про розлучення зі своїм Павлом. Ми були разом 23 роки. Ми виростили двох синів, збудували невеличкий будиночок, і я думала, що ніщо не заважає нашому спільному майбутньому. Я дуже помилилася. Коли Павло сказав мені, що він кохає іншу жінку, з якою вже рік і збирається мене кинути, я була вражена. Я справді не очікувала від нього такого. Я наївно думала, що він мене любить і ніщо не зможе нас розлучити, принаймні так він мені завжди казав

Незважаючи на те, що мій чоловік втік з іншою жінкою через 20 років спільного життя, я вірю в нове кохання. Я занадто молода, щоб опускати руки…

Минуло півтора року, як я підписала документи про розлучення зі своїм Павлом. Ми були разом 23 роки. Ми виростили двох синів, збудували невеличкий будиночок у Львівській області, і я думала, що ніщо не заважає нашому спільному майбутньому.

Я дуже помилилася. Коли Павло сказав мені, що він кохає іншу жінку, з якою вже рік і збирається мене кинути, я була вражена. Я справді не очікувала від нього такого. Я наївно думала, що він мене любить і ніщо не зможе нас розлучити, принаймні так він мені завжди казав.

Я засудила його вчинок і подальше розлучення. З цим було дуже важко змиритися, але я не з тих, хто довго поринає в жалі до себе.

Я звикла завжди рухатися вперед і намагаюся не надто озиратися назад. Я оптиміст і вірю, що життя ще може мені багато чого запропонувати. Тому при розлученні я пообіцяла собі одне, не буду стояти на місці і мовчати.

Я знаю, що багато жінок, провівши стільки років з одним чоловіком, доходять до того, що не хочуть нікого іншого. “Я б краще зосередила свою енергію на своїх онуках. Мені не потрібен чоловік, щоб жити”, – сказала подруга, яку спіткала така ж доля, як і мене.

Саме цього я не хотіла. Я ще не така літня, щоб опускати руки. Попереду у мене ще роки життя, і я хочу його прожити гідно.

Я хочу пізнати справжнє кохання, я хочу знову відчути хвилювання, метелики в животі, коли я зустрічаю когось, і я хочу знову дивитися на світ закоханими очима. Я не хочу жити самотнє життя, я все-таки не така вже й літня людина.

Я повністю усвідомлюю, до чого це призведе, я знову ходитиму на побачення, зустрічатиму нових чоловіків і, звичайно, є ймовірність, що я закохаюся, як школярка.

Може бути й таке, що я натраплю на якогось дивака. Але я готова до всіх випробувань долі.

Я з нетерпінням чекаю свого нового життя. Я знаю, що я 20 років жила не з тим чоловіком, який для мене не був принцом на білому коні, тому я буду шукати цього принца зараз у свої 50. Я не почуваюся на свої літа, мій вік відповідний, і я з нетерпінням чекаю того, що принесе моє нове життя.

А як ви вважаєте, чи можу я на щось розраховувати в свої 50? Чи, як кажуть мої рідні і друзі, мій човен вже відплив?

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page