Минуло вже 11 років, а я все це пам’ятаю, як сьогодні. Ніколи не пробачу Ярину. Не зможу. Хоча мама пробачила, возить їм подаруночки, гроші дає. Я спочатку лаяла її, а потім змирилася. Її справа. Просто я то знаю, що все це – не буде оцінено! Приймається – як належне

Коли брат одружився і привів в наш будинок Ярину, я в повній мірі бачила, що довелося пережити мамі. Я ще тоді в школу ходила, жили разом, так і мені дісталося теж. Така зміючка попалася, що тільки ми з мамою знаємо, через що ми пройшли.

Скільки принижень було. Скільки сліз. А Мирон… він дуже дивна людина, йому було байдуже на нас з мамою, його дружина була вагітна і більше нікого він не бачив.  А Ярина прийшла і за всіма параметрами засудила нас, що живемо не так, що такі сякі.

У нас було туго з грошима, мама виховувала нас одна і ніхто не допомагав, мама тягнулася в першу чергу щоб мене довчити, взути-одягнути. А вони з братом тоді теж по нулях були, і з чогось вона вирішила, що мама їм винна! Засудила її за це, що мовляв не допомагала їм, таким нещасним. І що головне, не брат говорив про це – Ярина.

Надалі ніякої поваги, вела себе у нас в будинку як господиня, на мене могла накричати, що не допомагаю їй! За словами Ярини я була зобов’язана приходити зі школи і бігати навколо неї з питаннями – чим допомогти?…

При тому, що у неї 5 сестер і 2 брата було, і вся ця голота бігала у нас вдома -Допомагає ЇЙ! Поки мама не розігнала їх всіх правда, що знову ж таки викликало такі образи, про які і писати не хочеться. І на останок ще й розвела по своїй рідні про нас чутки, які поповзли далі потім…

… Минуло вже 11 років, а я все це пам’ятаю, як сьогодні. Ніколи не пробачу Ярину. Не зможу. Хоча мама пробачила, возить їм подаруночки, гроші дає… Я спочатку лаяла її, а потім змирилася. Її справа. Просто я то знаю, що все це – не буде оцінено! Приймається – як належне. Але мама просто людина добра, так виховала бабуся, що зла не пам’ятає. А як на мене, так даремно!

Я зараз заміжня, а тому яка б моя свекруха не була, я намагаюся дивитися з усіх боків на все. Не звинувачую в чомусь тільки її. І перш за все пам’ятаю, що зі своїм самоваром в гості не ходять!

Не знаю… Просто захотілося розповісти свою історію… Без претензій на щось…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – fansshare

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page