fbpx
життєві історії
Минуло вже кілька днів після того, як батьки невістки купили собі новий телевізор. А нам із дитиною вони не відправили жодної копійки. Але вчора ввечері мені зателефонував син. – Мамо, я знаю, що ти маєш трохи заощаджень і пенсію. Мій син із невісткою поїхали на заробітки за кордон і залишаються там наразі, онук у мене в Україні. – Все, що вам потрібно, – мовчки сидіти вдома з онуком

Минуло вже кілька днів після того, як батьки невістки купили собі новий телевізор. А нам із дитиною вони не відправили жодної копійки. Якщо чесно, я вже забула про все це і навіть не сподівалася на допомогу. Але вчора ввечері мені зателефонував син.

– Мамо, я знаю, що ти маєш трохи заощаджень і пенсію. Тому поживіть поки що на ці гроші. Просто зараз у нас свої плани. І вони потребують грошей.

– У вас зовсім немає совісті? Робіть що хочете, але зрештою це ваша дитина! – відповіла я і поклала трубку, не дочекавшись відповіді.

Мій син із невісткою поїхали на заробітки за кордон. Звичайно, я все розумію, але їхня поведінка перейшла всякі межі.

Вони хочуть залишити свою дитину на мене. Я не проти виховувати онука. Та й взагалі я тепер без нього життя не уявляю. Але я хочу, щоб син допомагав нам хоча б фінансово, щоб ми нічого не потребували, щоб я могла купити дитині все потрібне для життя. Адже в Україні і так все страшно й не солодко, а пенсія маленька.

Того дня я вже збиралася спати, як знову пролунав телефонний дзвінок. Почувши голос невістки, я зрозуміла, що син, мабуть, поговорив із нею і наполягав на тому, щоб надіслати нам гроші.

– Скажіть, будь ласка, навіщо ви постійно дорікаєте нам із сином? До речі, він і ваш онук теж!

– Хіба я дорікаю, Юлю? Я лише сказала, що якщо вам байдужий ваш син, ви можете робити що хочете.

– Все, що вам потрібно, – мовчки сидіти вдома з онуком. І не заважати нам заробляти гроші за кордоном. Наше життя також далеко не мед, і все дається дуже важко.

– Люба моя, та не в грошах справа. Бери квиток і приїдь до свого сина, він уже забув, як ти виглядаєш.

– Коли вважатиму за потрібне, тоді й приїду. А ви краще за онуком дивилися б замість того, щоб гроші у нас просити.

Не встигнувши відповісти, я почула, як на задньому фоні невістка почала сперечатися з моїм сином. А потім просто поклала слухавку.

У мене в голові не вкладалося, як можна ставитися до мене настільки зверхньо. До ночі довелося пити заспокійливе.

Через деякий час мені знову зателефонував син і почав вибачатися за поведінку дружини. Він казав, що любить її і не може піти від неї.

Пообіцяв, що поговорить із нею та надішле нам грошей. Знесилена, я відповіла, що не збираюся нічого випрошувати у них. Ми якось проживемо, а вони нехай живуть собі спокійно.

– Дивіться, щоб не було пізно, коли ваша совість прокинеться. Микитка все рідше і рідше згадує своїх батьків.

Я пробувала достукатися до сина, але любов до жінки і гроші виявилися важливішими для нього. Він і слухати мене більше не захотів. А я сказала, щоб ноги невістки більше не було у моїй хаті.

Син із дружиною вже більше року на заробітках. За цей час вони лише один раз передавали нам гроші через своїх знайомих. А самі живуть приспівуючи.

Шкода мені лиш Микитку, адже розумію, що йому потрібна нормальна повноцінна сім’я. Але батьки обрали інший шлях… Я намагаюся дати онуку всю свою любов, увагу й турботу. І не знаю, як пояснити синові, що він живе неправильно. Та чи й варто.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page