Минуло вже кілька днів після того, як батьки невістки купили собі новий телевізор. А нам із дитиною вони не відправили жодної копійки. Якщо чесно, я вже забула про все це і навіть не сподівалася на допомогу. Але вчора ввечері мені зателефонував син.
– Мамо, я знаю, що ти маєш трохи заощаджень і пенсію. Тому поживіть поки що на ці гроші. Просто зараз у нас свої плани. І вони потребують грошей.
– У вас зовсім немає совісті? Робіть що хочете, але зрештою це ваша дитина! – відповіла я і поклала трубку, не дочекавшись відповіді.
Мій син із невісткою поїхали на заробітки за кордон. Звичайно, я все розумію, але їхня поведінка перейшла всякі межі.
Вони хочуть залишити свою дитину на мене. Я не проти виховувати онука. Та й взагалі я тепер без нього життя не уявляю. Але я хочу, щоб син допомагав нам хоча б фінансово, щоб ми нічого не потребували, щоб я могла купити дитині все потрібне для життя. Адже в Україні і так все страшно й не солодко, а пенсія маленька.
Того дня я вже збиралася спати, як знову пролунав телефонний дзвінок. Почувши голос невістки, я зрозуміла, що син, мабуть, поговорив із нею і наполягав на тому, щоб надіслати нам гроші.
– Скажіть, будь ласка, навіщо ви постійно дорікаєте нам із сином? До речі, він і ваш онук теж!
– Хіба я дорікаю, Юлю? Я лише сказала, що якщо вам байдужий ваш син, ви можете робити що хочете.
– Все, що вам потрібно, – мовчки сидіти вдома з онуком. І не заважати нам заробляти гроші за кордоном. Наше життя також далеко не мед, і все дається дуже важко.
– Люба моя, та не в грошах справа. Бери квиток і приїдь до свого сина, він уже забув, як ти виглядаєш.
– Коли вважатиму за потрібне, тоді й приїду. А ви краще за онуком дивилися б замість того, щоб гроші у нас просити.
Не встигнувши відповісти, я почула, як на задньому фоні невістка почала сперечатися з моїм сином. А потім просто поклала слухавку.
У мене в голові не вкладалося, як можна ставитися до мене настільки зверхньо. До ночі довелося пити заспокійливе.
Через деякий час мені знову зателефонував син і почав вибачатися за поведінку дружини. Він казав, що любить її і не може піти від неї.
Пообіцяв, що поговорить із нею та надішле нам грошей. Знесилена, я відповіла, що не збираюся нічого випрошувати у них. Ми якось проживемо, а вони нехай живуть собі спокійно.
– Дивіться, щоб не було пізно, коли ваша совість прокинеться. Микитка все рідше і рідше згадує своїх батьків.
Я пробувала достукатися до сина, але любов до жінки і гроші виявилися важливішими для нього. Він і слухати мене більше не захотів. А я сказала, щоб ноги невістки більше не було у моїй хаті.
Син із дружиною вже більше року на заробітках. За цей час вони лише один раз передавали нам гроші через своїх знайомих. А самі живуть приспівуючи.
Шкода мені лиш Микитку, адже розумію, що йому потрібна нормальна повноцінна сім’я. Але батьки обрали інший шлях… Я намагаюся дати онуку всю свою любов, увагу й турботу. І не знаю, як пояснити синові, що він живе неправильно. Та чи й варто.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
