fbpx
життєві історії
Минуло вже кілька тижнів, а мені й досі аукуються наслідки новорічного сімейного застілля. Як же свекруха спортила нам Новий рік! Минула новорічна ніч перетворила милі сімейні посиденьки на хто зна що. А якщо точніше, це зробила моя шановна свекруха. Я погодилася за умови, що святкуємо у мене і готую також я. – Так ти моє на стіл постав, а своє – в холодильник. Потім доїсте

От хотіла стриматися й промовчати, але все-таки треба виговоритися. Минуло вже кілька тижнів, а мені й досі аукуються наслідки новорічного сімейного застілля. Як же свекруха спортила нам Новий рік!

Хочу сказати, мені завжди подобалося, коли вся сім’я збирається за одним столом, розповідає історії, згадує минуле. Але минула новорічна ніч перетворила милі сімейні посиденьки на хто зна що. А якщо точніше, це зробила моя шановна свекруха.

Галина Іванівна умовила нас з чоловіком святкувати Новий рік всією родиною. Сказала, мовляв, це свято сімейне, треба всіх зібрати, бенкет горою влаштувати. Мені ця ідея навіть сподобалася, адже ми ще з нашого весілля не збиралися усі разом, а тут ще всі ці події, не до того було. Адже ми три роки як одружені з Микитою. Отже, я погодилася за умови, що святкуємо у мене і готую також я.

Правду кажучи, я цю справу люблю. Приготування страв – мій коник, хоч свекруха не визнає цього. Я вже почала планувати, що я приготую, чим дивуватиму гостей. Ми скликали всіх. Моїх батьків, братів та сестер із сім’ями. Грандіозні плани на Новий рік мене дуже тішили.

Я склала детальне меню на і була спокійна. До дзвінка свекрухи. Вона зателефонувала за кілька днів до вечері і почала запитувати, що я готуватиму. Довелося докладно розповідати. Галина Іванівна заявила, що теж щось приготує, бо якось обмаль страв у моєму меню. Звичайно, всього 23!

Зійшлися ми на тому, що гарячі страви, салати і м’ясо на мені, а вона, якщо хоче, може приготувати кілька закусок. Начебто обох це влаштувало.

Але в день вечері свекруха заявилася до нас із двома величезними сумками. Мене це здивувало, але я спокійно спитала, що там. Замість відповіді вона почала діставати із сумок приготовані страви.

Там були і Олів’є, і Шуба, і котлети з відбивними. Загалом усе те, що я вже й так приготувала. Навіть запечену качку принесла, хоч знала, що це моя коронна страва.

Гнів аж кипів, але я розсудливо вирішила стриматись. Мама завжди казала, що напередодні Нового року сперечатися не можна. Роблю глибокий вдих, питаю:

«Галино Іванівно, навіщо ви стільки наготували? У мене вже все готове, тільки на стіл залишилося поставити. На всі страви і місця немає».

На що вона мені заявила:

“Так ти моє на стіл постав, а своє – в холодильник. Потім доїсте. У тебе там всього потроху, а я наготувала так, що на всіх вистачить”.

У мене аж подих перехопило, але я погодилася поставити на стіл половину її їжі, половину своєї. З горем навпіл накрили стіл, дочекалися гостей.

Мені було так радісно від того, що всі прийшли до нас додому, що я навіть перестала думати, де там чиє куховарство. Вирішила, що все одно весело проведу вечір, розслаблюся.

Але свекруха здаватися не хотіла. Здається, вона підійшла до кожного гостя та запропонувала йому скуштувати її страви. Вона разів сто повторила, що це вона готувала.

Усі хвалили її куховарство і тільки примовляли, яка вона вміла господиня. Брат чоловіка навіть пожартував, мовляв, невістку навчила б так готувати. І мені стало так прикро. Адже стільки сил та старань у мене пішло, щоб приготувати святкову вечерю, а ніхто навіть не оцінив жодним словом. Вийшло так, що я зібрала всіх на свято, а змусила готувати бідну свекруху.

Звичайно ж, свято іншим я псувати не стала, але ніякого настрою не залишилося. Проводила гостей, запакувала кожному по шматочку своєї качки. Адже за столом її так ніхто й не скуштував, свекруха всім на тарілки розкладала лише свої страви.

Галина Іванівна відчалила разом з усіма, прихопивши майже всі залишки своїх страв.

Мені ж залишилося перемивати гори посуду і гніватися на маму чоловіка. Добре, що Вадим допоміг та заспокоїв. Сказав, що коли у нас залишилося стільки їжі, можна друзів покликати, ще одне свято влаштувати. А ще сказав, що я найкраща у світі господиня. Гнів і роздратування відступили, але осад залишився.

І ось днями свекруха знову зателефонувала з питанням, як і де ми відзначатимемо день народження Вадима, яке натупного тижня. Мені більше не хочеться повторювати досвід Нового року, але й псувати взаємини зі свекрухою сил немає. Що робити і де взяти хоробрості сказати, що його день народження ми з Вадимом відзначатимемо удвох, що ми так вирішили?

чи попросити Вадима пояснити це своїй мамі? Але ж поганою буду все одно я.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page