Минуло вже три роки після нашого з Павлом розлучення, і тут таке.
Два роки тому він зійшовся з жінкою, яка мала на той момент двох дітей – сина 15 років і доньку 1,5 місяця. Він винаймав їм двокімнатну квартиру. Три місяці тому вона народила ще дитину. На нього не записала, отримує допомогу на всіх трьох.
Звідки я знаю? Він два місяці тому прийшов до мене і розповів. Чому прийшов? Я все виплатила йому за квартиру (після розлучення йому присудили 1/3 частину квартири), а як виплати закінчилися, у них почалися фінансові проблеми.
До того був такий момент, що мені довелося звільнитися з офіційного місця роботи. Ми врешті-решт уклали в усній формі у присутності судового виконавця договір, що я не подаю на аліменти півроку, а він переписує на мене його частину квартири.
Як ми жили ці півроку? Нікому не побажаю. Я шматок маргарину ділила на два дні, благо є дача та картопля, соління, варення. Він навіть кісточку жодного разу не передав. Про подарунки доньці взагалі забув.
Коли пройшов час, я пішла до судового виконавця. Він приїхав, але оскільки договір був усним і не оформлений, то він мені просто сказав, що я ці гроші йому винна, а суд виконавець просто сміялася з мене. Я плакала, я не знала за що він так зі мною та з моїми дітьми, тим більше зі своєю рідною донькою. А вони сміялися.
Правда, потім їм було не до сміху, коли я подала заднім числом на аліменти, дякувати, добра людина підказала, як зробити, і у нього по пів зарплати почали забирати. Я на той момент відновилася на роботі.
Смішно було, коли судовий виконавець мені зателефонувала і нагадала про той договір, на що я сказала: «Нехай я йому виплачу те, що винна, а він виплатить дочці, те, що повинен за законом».
І ось усі виплати за квартиру скінчилися. Павло прийшов тоді, я на нього подивилася, вислухала та виставила за двері. Все. відпустило. Видихнула.
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.
