Не можу більше, прямо у мене крик душі – втомила чоловікова мама так, що сил ніяких немає! У минулому році вона закотила виставу, що не була на морі 25 років і тепер їй терміново потрібно поїхати на море.
Чоловік їй дав 25 тисяч зі своєї зарплати, вона говорила, що віддасть, але і на море не поїхала, і нам гроші не віддала.
Гаразд, це чоловіка мама, я довго терпіла, але в цьому році я сказала, що поїду з сином на море, а він нехай, як хоче, їде зі своєю мамою. Після відпустки думаю подати на розлучення, неможу вже від нього і його мамані.
Вона закочує сцени з приводу: то їй потрібно купити миючий пилосос, то їй треба купити нову мікрохвильовку, а чоловік, як телятко, йде на поводу у своєї мами. Все набридло!
Знаю, що дуже багато мене будуть засуджувати, адже це його мама і їй требадопомагати. А нічого, що більшу частину грошей в сім’ю приношу я, а він свою зарплату ділить на дві сім’ї: на маму і на нас?
Цього літа у нас не виходить фінансово поїхати на море всім трьом, син у нас перехворів – йому просто необхідно.
Моя мама давала нам грошей, щоб ми поїхали на море, і я подумала, що ми поїдемо на море всі втрьох, але тут знову свій ніс засунула свекруха.
Вона заявила, що вона може трохи додати, і на море поїдуть вона і її син (мій чоловік), а я і наш син поїдемо у відпустку до моєї мами на дачу.
Адже він, бідненький, цілий рік орав-працював, а я виходить, байдики била, і йому потрібно відпочити, а мені і нашому синові на море не потрібно!
А найголовніше, що вона поїде свої півкулі гріти на сонці!
Я тоді розділила гроші, які ми відкладали на море на дві частини, моя мама мені додала, і ми з сином спокійно і без докорів сумління поїхали у червні на море відпочивати.
Поки ми їхали, свекруха катала світовиставу, і, чесно скажу, мене це втомило так, що я її просто направила і по батькові і по матінці.
А наостанок сказала:
«Якщо Ви мені ще раз подзвоните і закатати сцену, то я приїду додому і з Вами так поговорю, як ніхто з Вами ще так не розмовляв».
Більше ні свекруха, ні мій чоловік мені не дзвонили, і ми прекрасно з сином відпочили.
Коли ми приїхали, то чоловік і свекруха були настільки люб’язні і доброзичливі, що прямо “фу” було.
Я сина відправила до мами на дачу, покликала свекруху, посадила їх поруч і сказала:
«Значить так, родичі, з цього дня ти, мій дорогий чоловік не будеш більше спонсорувати свою матір, це раз. А ви, моя люба свекруха, не будете більше лізти і клянчити гроші на свої фантазії, це два. Якщо когось не влаштовує, то я сьогодні, прямо зараз поїду і подам заяву на розлучення.
Мені потрібно, щоб я була за чоловіком, саме за, а не просто заміжня. Даю вам п’ять хвилин на рішення цієї проблеми і ні хвилини більше.
Все, досить, я терпіла це 16 років, більше терпіти не хочу і не буду».
Чоловік зі свекрухою давай кричати одне на одного і я зрозуміла, що в нашій родині нічого не зміниться.
Словом, я пішла і дістала чемодан, зібрала речі чоловіка і виставила їх двох з квартири. В цей день я подала на розлучення, – оскільки я працюю в суді, нас розвели дуже швидко.
Чоловік платив аліменти синові, але спілкуватися ні з ним, ні з його мамою, у мене більше не було бажання.
Чоловік дуже швидко знайшов собі нову дружину, вони розписалися і та показала моїй колишній свекрусі її місце в їхньому сімейному житті.
Свекруха намагалася натиснути на мою жалість, вона хотіла прийти до мене жити, але я їй сказала:
«Ви до чого прагнули всі 16 років, то і отримали, так вам і треба. А до мене більше не приходьте і не скаржтеся, а то подзвоню вашій невістці і розповім їй, як ви ходите і поливаєте її брудом».
Я теж скоро зустріла чоловіка, вийшла за нього заміж і я дійсно за чоловіком, а не просто заміжня!
Ярослав, так звуть мого чоловіка, дуже добре порозумівся з сином, і мене він любить, і з моєю мамою у них хороші відносини.
Одним словом, я щаслива, і це головне, а інше мене мало хвилює. З досвіду хочу сказати: не терпіть і не бійтеся змінювати своє життя на краще!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт