fbpx
життєві історії
Минулого тижня, не повірите, Оля з племінниками – біля нашої хвіртки! Сестра? Як я могла закрити двері перед її обличчям? Чому мені байдуже на двох племінників 3 і 4 років? Ми втікали з Маріуполя на Вінниччину в село в покинуту хатину. Сестра Оля з дітьми поїхала до дядька в Орел. А фоточки які красиві виставляла! – Розумієш, там не можу, життя геть не того рівня, що тут, люди непривітні, дядько не вірить

Ми з сестрою обидві жили в Маріуполі. Батьків у нас вже немає, обидві маємо по двійко діток, сестра розлучена. З рідних у нас лишився лиш мамин брат дядько Григорій, який з родиною живе в російському Орлі.

Так от, коли все це почалося, ми з чоловіком пропри величезну небезпеку проривалися у вільну Україну. Ми хотіли взяти з собою і мою сестру з її дітьми. Але Оля відмовилася, сказала, що поїде до дядька Григорія, який нас усіх запрошує і дарма я з чоловіком відмовилися.

Та для нас з чоловіком це був нонсенс – їхати в країну, яка забрала у нас все. Ну а Оля сказала, що то все політика, а головне – родина, близькі люди, які готові допомогти, і не важливо, де вони живуть.

А для мене важливо! Я не хочу, щоб мої діти й день провели на тій землі, серед тих людей. Ні, я не сварилася з дядьком, все йому пояснила.

Отже, Оля поїхала в Орел автобусами до рідного дядька, а ми з чоловіком і дітками – в невідомість.

Поки ми оговтувалися від пережитого і приводили до ладу виділену нам занедбану хатинку у вінницькому селі, не мали часу підняти вгору голову за роботою – Оля з дітками і родиною дядька Гриші гуляли прекрасним містом Орел, не соромлячись виставляти радісні світлини в соцмережі.

Я перестала з нею спілкуватися, бачила, що у них все добре. Я не розуміла сестру, але вона доросла людина, це її життя, і вона має прави обирати, як і де краще їй і її дітям.

І ось минулого тижня, не повірите, Оля з племінниками – біля нашої хвіртки!

Розшукала нас через нашу спільну подругу, щоб мені не писати й не запитувати, та я й не робила секрету з місця нашого перебування.

Але я не знаю що зі мною трапилося, можливо, я вчинила дуже не правильно.

Сестра? Як я могла закрити двері перед її обличчям? Чому мені байдуже на двох племінників 3 і 4 років? Сама не розібралася в своїх почуттях.

Але ми втікали з Маріуполя на Вінниччину в село в покинуту хатину. Сестра Оля з дітьми – до дядька в Орел. А фоточки які красиві виставляла!

– Розумієш, там не можу, життя геть не того рівня, що тут, люди непривітні, дядько не вірить в те, що у нас відбувається… Ми добиралися через Прибалтику і Європу, грошей геть нема. Працювати я не можу з двома дітьми… – розповідала швидко Оля на порозі нашої відремонтованої хати.

Я не дала їй договорити і зачинила двері. Де вони зараз – не знаю.

Подзвонити?.. Чи немає в мене більше сестри?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page