Минулого тижня я зняла квартиру.
Але вже шість днів я підскакую кожного шереху біля моїх дверей. І ось чому.
В понеділок увечері, після нашвидку звареної вечері, я розкладала речі і вже мріяла про міцний сон. Коли ж я перейшла в передпокій, в двері тихенько постукали. Очевидно було, що я перебуваю в квартирі. І я відкрила. На порозі стояв мокрий від дощу сусід.
“Вітаю. Я ваш сусід Женя. У Вас є заварка? Моя якраз закінчилася.”
Я кажу йому:
“Так, зараз принесу”.
І пішла на кухню. Вже там я почула, як зачинилися вхідні двері.
Розгублена, я вийшла в передпокій, але сусід стояв з цього боку і двері замкнув. Я не знала, що фі думати.
На мій здивований погляд Женя відповів, що у нього і чайник зламався.
Потім він сам пройшов на кухню, скип’ятив чайник, зробив нам чаю. Після пройшов до кімнати, ліг на диван і сказав, що ще не зігрівся і поки подивиться телевізор. Я подумала, може викликати міліцію? Але ж він мене не грабує, на мене не нападає, а якщо подзвоню, хто знає, що йому стукне в голову? Женя все не йшов і не йшов.
Я сиділа і чекала. Коли йому стало нудно дивитися телевізор, він пустився в довгі розмови, кілька годин розповідав мені про своїх маму і тата, брата, друга і ще про когось.
В результаті і я, і він, ми обидва не помітили, як заснули.
Мене настільки зморив переїзд, що я, втативши пильність, заснула в кріслі біля абсолютно незнайомої людини.
Прокинулася я серед ночі від теплих обіймів Жені і отетеріла. Я абсолютно не знала, що робити.
І від цього впала в ступор. Я так і пролежала до самого ранку в обіймах незнайомої людини.
З ранку Женя ввічливо попрощався, зауваживши при цьому, що і у мене, напевно, англійське коріння. І пішов… Ну, і як мені тепер жити поруч з таким сусідом?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
