Минулого тижня запросили нас з чоловіком в гості одні знайомі. Ми знайомі були у службових справах, а в приватному житті ніколи не зустрічалися.
А тут запросили, у нас діти однакові, у їхнього малого був день народження. Ну ми і не відмовилися, пішли.
Зустріли нас привітно: Вероніка – жінка струнка, приваблива, на вигляд їй років тридцять, не більше.
І її чоловік – Олексій, високий, з військової виправкою, на вигляд йому років 35 максимум.
Стіл був чудовим, особливо мені сподобався м’ясний пиріг: тісто було трохи незвичним для пирога.
Ну я і вирішила дізнатися у господині рецепт. І поки чоловіки говорили про своє, я запитала у Вероніки, як вона його готувала.
І тут запанувала тиша: і чоловік, і вона вмить замовкли. Потім Вероніка дуже невпевнено сказала: нічого особливого – приготувала тісто, туди додала м’ясо і поставила в духовку.
На моє запитання, який рецепт тіста, вона не змогла відповісти.
І тут її чоловік підскочив як ужалений і став кричати на Вероніку: «Ти ніколи не вміла готувати, звикла, що ми все купуємо! Даремно я на тобі одружився!»
Чесно, я ніяк не очікувала такого. Ми з чоловіком вирішили швидше піти звідти, бо Олексій розійшовся не на жарт.
Така неприємність сталася, хіба ж я могла знати. Дуже багато нехорошого Олексій говорив про свою дружину, поки ми вдягалися і взувалися, одягали сина… Було дуже неприємно. У мене склалося враження, що він чк чекав, щоб усе це висловити дружині при стороеніх людях. Ось тільки навіщо? Осад залишився дуже так собі, більше ми до них точно не підемо, дивна сімейка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
