Урожай горіхів цього року видався на славу. Я хотіла взяти кілька жменьок, запитала дозволу у Василя. Він відмовив, бо вже відклав горіхи на продаж. Я живу в місті, не бідую, сестра іноді дає гостинці з села, де живе з чоловіком та дітьми. Я живу сама, єдина радість для мене – племінниці. Я їм усім намагаюся допомогти, тільки чоловік моєї сестри зовсім не радий мені і навіть горіхи жаліє.
Я вирішила поїхати до села на вихідні, щоб трохи відволіктися від роботи. Після важкого тижня добре б на природі побути, повернутися в батьківський будинок, забути про всі негаразди. Тільки не цього разу. Я приїхала до оселі, де зараз живе моя Галина сестра з чоловіком Василем.
Вони залишилися тут жити 30 років тому, а я вступила до університету та шукала кращого життя у місті. Так там і лишилася жити. Знайшла роботу, там познайомилася зі своїм чоловіком, потихеньку піднімалася кар’єрними сходами і будувала особисте життя. Я переїхала до чоловіка в будинок, а сестра тоді так і сказала, що мені дуже пощастило. Ще вона заявила, що з цього часу будинок батьків повністю належатиме їй. Я в селі не бачила для себе перспектив, тож погодилася.
Я одразу відмовилася від частини будинку на користь Галі. Через два роки вона народила дитину, потім ще одну. Я їй допомагала всім, чим могла, кожних вихідних приїжджала до села з двома величезними сумками продуктів та речей. Я дуже люблю своїх племінників, жодної подяки від сестри не чекала, бо все робила щиро, аби діти раділи.
Іноді мене кликали на свята, я приїжджала. Племінці мене теж дуже любили. Коли я розлучилася з чоловіком, то почала приїжджати частіше, була щаслива, коли мене звали святкувати Новий рік у батьківському домі. Коли старша дочка Галини вступала до університету, я погодилася допомогти з оплатою. На час навчання племінниця переїхала жити до мене.
Чоловік сестри мене не злюбив якось одразу. Він давно вважав себе господарем у моїй рідній хаті і не любив, коли я приїжджала. Вася ніколи не приховував, що не відчуває до мене симпатії. Коли Галина пакувала мені якісь домашні продукти із собою, він завжди поглядав несхвально. У місті я сама можу все це купити, але сестра наполягала, бо це своє все, домашнє. І я не відмовлялася.
Минулої осені було багато горіхів, вродило щедро. Вася зібрав їх та сушив біля будинку у дворі. Я хотіла набрати додому небагато, дуже люблю волоські горіхи, та й корисні вони. А чоловік сестри заборонив, мовляв, він уже покупця знайшов та залишив усе на продаж.
Мені стало якось неприємно. Що зменшиться від цього Васі, якщо я візьму пакетик горіхів? Я ж не мішок заберу. Мені так сумно від того, що я завжди ставилася до своїх родичів доброзичливо, а вони так некрасиво роблять.
Я нічого Галі не сказала, але сумку з картоплею та яйцями, яку вона мені зібрала, я не стала брати. Сестра нічого не помітила і попросила позичити гроші на весілля молодшій дочці. Я, звісно, погодилася. Позичу, чого ж там. Навіть подарую, скоріше за все.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
