fbpx

Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка 20 років була на заробітках в Польщі й Німеччині. Тепер це ясне сонечко тут. О 5.30 ранку суботи, коли ми так хотіли виспатися, на подвір’ї щось голосно обговорювали, голоси – чоловічі. Ну і мамин, а як же! Точно! Мама ж вирішила добудувати трохи кімнат до будинку і покликала  місцеву сільську бригаду будівельників. Після придбання квартири в Ужгороді мама зробила чудовий ремонт, обставила сучасною технікою та італійськими меблями. А тепер, виявляється, у нас будуть окремі входи

Минулої суботи ми з чоловіком підскочили о 5.30 ранку. Це моя дорога матуся, яка 20 років була на заробітках в Польщі й Німеччині. Тепер це ясне сонечко тут.

О 5.30 ранку суботи, коли ми так хотіли виспатися, на подвір’ї щось голосно обговорювали, голоси – чоловічі. Ну і мамин, а як же!

Точно! Мама ж вирішила добудувати трохи кімнат до будинку і покликала  місцеву сільську бригаду будівельників.

Так ось, почну дещо здалеку. Моя мама 20 років провела на заробітках. Вона поїхала спочатку до Польщі, коли я ще навчалася в університеті. Потім мама жила й працювала в Німеччині. А тепер повернулася.

А у мене тим часом – велика родина: чоловік, двоє дітей і я ношу третю дитинку. Ми живемо у селі, у нашому спадковому будинку від бабусі й дідуся.

Мама справді вклала дуже великі гроші у реставрацію і ремонт оселі, доки була за кордоном. Це була її ініціатива і воля, я її про це не просила. Так робили всі мешканці нашого села, які їхали на заробітки. Спершу відбудовували будинок, а потім докуповували квартири в місті.

Мама назбирала грошей на цілих дві квартири в місті. Одна велика двокімнатна дісталася моїй меншій сестрі. Однокімнатну вона купила собі. Усі ці роки мама повторювала, що звикла жити сама.

На скільки мені було відомо від неї самої, мама планувала зробити гарний ремонт в тій квартирі і одразу заселитися. Ми повністю підтримали цю ідею. Усі гроші, які мати надсилала, ми не витрачали і дбайливо збирали на її житло.

Після придбання квартири в Ужгороді мама зробила чудовий ремонт, обставила сучасною технікою та італійськими меблями. Від міста до нас – 40 хвилин машиною. Ми могли бачитися з мамою хоч щодня. Але мама знову все вирішила по-своєму.

На Великдень мама заявила, що більше не хоче жити в місті. Будинок у селі, свій город, свіже повітря – ось її мрія. Будинок, в якому живе моя сім’я.

Але мама просто поставила нас перед фактом. Така вона людина. Її слово – закон. І не дай боже хтось посміє з нею сперечатись! Ви просто не знаєте мою матусю.

Я не жила з мамою з університету, ми відвикли одна від одної. Ми були далеко 20 років! Ту, в нашому селі, я все взяла на себе, але мама вважає, що я не справляюся.

Господарство веду неправильно, город саджу як попало, волосся фарбую надто не яскраво, дітям ладу дати не можу. Якісь вони в мене галасливі і неслухняні. Люди, дітям 8 і 5 років, вони такими й мають бути! Та мамі не поясниш.

Саме на цей Великдень настав час для серйозної розмови. Я прямо заявила, що далі так не може продовжуватись. Ми так не домовлялись – жити разом. Мама має чудову квартиру, про яку вона мріяла довгі роки і зробила для себе.

Ми не зможемо нормально ужитися під одним дахом, дві господині – це занадто. Я вже доросла.

У відповідь мама заявила мені, що будинок, у якому я живу із сім’єю, належить їй. Тут все зроблено за її гроші. Вона вирішила залишитись у селі.

А якщо мені щось не подобається, я вільна переїхати до її квартири. Як ми там помістимося вп’ятеро з чоловіком і дітьми, її не хвилює.

Я сказала, що нікуди переїжджати не збираюся.

І ось в суботу о 5.30 ранку в нашому дворі була бригада майстрів. Ні з ким не порадившись, мати вирішила зробити прибудову з окремим входом – для себе.

Мій чоловік втратив дар мови, як і я. Хіба можна робити подібні речі, не спитавши нашу думку? Мама вважає, що їй ніхто не може заперечити, бо саме вона має гроші. А я не знаю, що робити.

Я не впевнена, що ми зможемо ужитися, навіть маючи окремі входи – двір то один. Як вирішити цю ситуацію – гадки з чоловіком не маємо. Але якесь же рішення має бути!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page