Зі своїм Василем ми побрались, перед тим прозустрічавшись півтора року. Після весілля Василь переїхав жити до мене, адже в мене на той час вже була своя власна квартира.
Я працюю головним директором кількох ресторанів. Посада хоч і керівна, та вимагає від мене багато часу і сил.
Мій Василь пов’язаний з роботою на комп’ютері, більшість роботи він виконує вдома, рідко буває таке, що їде до офісу.
Коли в нас народилась Златка, то в декреті я була лише пів року, решту відповідальність за її розвиток взяв на себе мій чоловік. І скажу вам відверто, в нього це досить добре виходило.
Якось відразу в нас склався ідеальний сімейний дует. Сніданки готує зазвичай Василь, збирає Златку з садочку, а я по дорозі на роботу її туди завожу. Вже ввечері ми їмо ресторанну їжу, яку я приводжу із собою.
Та всю цю чудову нашу сімейну атмосферу, завжди порушує моя свекруха.
Коли вона приїжджає до нас в гості, то гонить по кімнатах, як ревізор, перевіряючи, яка я господиня. А минулих вихідних то ще й залишилась в нас ночувати.
Її візити ніколи не минають безслідно. Вона постійно намагається нас з Василем пересварити, мабуть, щоб нам скучно не жилося.
Так і цими вихідними. Дізнавшись, що мій чоловік готує нам сніданки, зчинила таку “бурю”, що ми три дні після цього ходили набурені з чоловіком.
Вона внушає моєму чоловікові, що я з нього шнурки в’яжу. На її думку, жінка має все робити сама, так як це робить вона все життя. Та в нас з чоловіком рівні права, адже двоє працюємо, і двоє однаково є батьками для своєї донечки.
Хіба ж я маю всю роботу переносити на себе, а чоловік мені тоді для чого?
Потім я ще якийсь час приводжу чоловіка до тями, а свекруха їде додому щаслива, як ні в чому не бувало.
Не знаю, можливо ви дасте мені якусь розумну пораду. Як донести до свекрухи, щоб не пхала свого носа в наші відносини?
А можливо варто і взагалі їй заборонити до нас приїжджати?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором