fbpx

Минув лише тиждень після нашого з Андрієм весілля, а свекруха вже не розмовляє зі мною. Не взяли її в Буковель! І самі не поїхали! Гроші хлопцям віддали – нечувано просто! Ви бачили таке? «Андрійку, не забудь покликати тітку Василину», «А другого дня замовимо будиночок на Шацьких озерах»

Минув лише тиждень після нашого з Андрієм весілля, а свекруха вже не розмовляє зі мною. Не взяли її в Буковель! І самі не поїхали! Гроші хлопцям віддали – нечувано просто! Ви бачили таке?

Ми з моїм коханим хлопцем Андрієм одружуватися хотіли лише за свої кошти. Зібрати багато не вийшло, тому й вирішили, що краще розписатися вдвох і витратити гроші на подорож.

Але свекруха Ірина Антонівна вимагала весілля:

– Як це без ресторану? Це моє свято, у мене син одружується», «Андрійку, не забудь покликати тітку Василину», «А другого дня замовимо будиночок на Шацьких озерах».

Андрій просив погодитись, «щоб не засмучувати маму». Зійшлися ми на тому, що на весілля вона нам подарує вечерю в ресторані чоловік на 15-20, бо мама Андрія вже вирішила, кого покличе.

Сил сперечатися у мене не було, у моєї рідні – тим паче, у мене брат захисник, за нього всі молимося й переживаємо, не до оцих дрібних чвар.

Так ось, перед урочистістю свекруха раптом заявила, що давно не була у відпустці, дуже втомилася і поїде з нами у весільну подорож, в Буковель.

А ми й сказали, що самі вирішили не їхати, бо віддали вже всі гроші хлопцям-захисникам, батальйону мого брата, бо їм терміново авто треба і це важливіше за Буковель.  Після цього Ірина Антонівна й сказала, що знатися зі мною не хоче й з усією моєю родиною. Та я якось переживу це. Всім добра й миру.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page