Минув приблизно рік після розлучення, як я зустріла Максима в торговому центрі. Він запросив мене на каву і ми мило поспілкувались того дня. Я дізналася, що він самотній, і це стало для мене якимось перемикачем. Коли про це дізнались діти, то покрутили пальцем. Друзі і родичі також в подиві.
Тільки після розлучення ми з чоловіком знайшли спільну мову. Але оточуючі не схвалюють наші нові стосунки
Коли ми з Максимом розлучилися кілька років тому, ми думали, що так нам буде краще. Але доля звела нас знову і ми намагаємося жити разом. Я була здивована, оскільки люди, які нас оточують, не розуміють такого вчинку.
Після двадцяти п’яти років у мене нарешті була можливість зупинитися та переглянути весь мій шлюб із Максимом. Я зрозуміла, що останні кілька років ми просто виживали.
Найкраще вже давно позаду. Але я хотіла від життя більшого. Коли я сказала йому про це, Максим був здивований.
– Я думав, ми якось порозуміємось, – серйозно сказав він.
Максим був таким – одинаком, я б сказала, але жінки все одно цікавилися ним. Як тільки ми розійшлися він почав міняти дамочок одну за другою. Принаймні мені не довелося турбуватися про те, що бідолаха голодує.
Мені дуже сподобалася свобода, я почала вивчати все, що мене раніше цікавило. Більше ніякого сидіння перед телевізором або нудьги на вихідних. Максим теж активізувався, як це зазвичай буває з новими подругами.
Коли я побачила Максима через довгий час, я майже не впізнала його. Він почав займатися спортом, і це було дуже помітно. Навіть те, як він зі мною розмовляв, було трохи іншим. Коли ми востаннє нормально розмовляли? Ніби прокинувшись від сну.
Він сказав мені, що зараз насолоджується самотністю. Сказав, що розуміє, що недобре переходити від стосунків до стосунків.
Ми почали разом проводити вільний час тут і там, чого, наприклад, наші діти зовсім не розуміли. Я не знала, як їм пояснити, що раптом нам з їхнім батьком є що сказати. Я сама була цьому здивована.
– Одним словом, ти вийшла з колії, отримала певну перспективу і тепер бачиш себе новими очима, – пояснила мені подружка, психолог за освітою.
Водночас вона мене попередила, що це може бути тимчасовий стан. І якщо ми не будемо обережні, це може мати негативні наслідки.
Ми з Максимом незліченну кількість разів обговорювали, що робити з нашими стосунками. Лише після багатьох місяців “зустрічань” ми повідомили світові, що ми знову пара і навіть хочемо знову розписатися.
Ми думали, що немає сенсу хвилюватися про те, що про це думають інші люди. Друзі Максима кажуть, що це велика помилка. Родина хвилюється, що ми не зможемо так легко пережити ще одну розлуку. Нехай вони тримають свої страхи при собі.
Що буде з нами в майбутньому, один Бог знає. Можливо, нам потрібно було розійтися, щоб дізнатися, чого нам не вистачає. На жаль, є ті, хто ледь не закладається, скільки часу мине, перш ніж ми знову розійдемося.
Кажуть, що склеєні чашки ніколи не тримаються купки.
А якої ви думки?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
