fbpx

Мирон жодним чином не брав участі у житті своєї доньки. Не мішав йому навіть той факт, що живемо ми в одному будинку, і не раз зустрічалися, коли я гуляла колясочкою у дворі. Він проходив повз, ніби ми й ніколи не були знайомі. Це я така наївна була, коли привела на світ донечку, йому зателефонувала, привітала з новим статусом. А Мирону байдуже було. Але через його таке відношення, я не відчуваю до дочки тої любові, яка у мене є до сина

Мирон жодним чином не брав участі у житті своєї доньки. Не мішав йому навіть той факт, що живемо ми в одному будинку, і не раз зустрічалися, коли я гуляла колясочкою у дворі. Він проходив повз, ніби ми й ніколи не були знайомі. Це я така наївна була, коли привела на світ донечку, йому зателефонувала, привітала з новим статусом. А Мирону байдуже було. Але через його таке відношення, я не відчуваю до дочки тої любові, яка у мене є до сина.

Першим на світ з’явився синочок. На сьогоднішній день Дмитрику 13 років. З його рідним батьком ми практично відразу розлучилися, тож я його виховувала одна.

Ось лише рік тому я зустрілася із новим чоловіком. Всі подруги казали, що він просто мене використовує, а я ніби сліпа була. Ішла за ним, не озираючись назад.

Наш роман з Мироном  закінчився так швидко, як і почався. Тільки один “сюрприз” залишився у вигляді двох полосок.

– Нічого, якось впораюсь, – подумала я тоді.

Мама мене підтримала, та й син був щасливий. У мене була робота, квартира – нічого не зупиняло. Звичайно, мій коханий втік, він і чути нічого не хотів про дитину.

Я привела на світ дочку. Мирон не брав участь у її житті дочки від слова зовсім. Хоч ми й жили з ним в одному будинку, він і не вітався зі мною. Але я від нього нічого не вимагала.

Мирон навіть ніяк не відреагував на моє повідомлення, коли я сказала йому, що він став батьком.

Жили ми вчотирьох: я, син, мама та донька. Тільки от я помітила, що до дочки в мене зовсім інше ставлення. Я її не люблю. Ось сина плекаю, а до Насті ставлюся байдуже. Я просто автоматично годую її, одягаю, обслуговую, але ніяких почуттів не відчуваю. Мені здається, що це все через колишнього. Я вирішила продати квартиру та переїхати. Можливо, так мені вдасться змінити ставлення до доньки, як би там не була, вона моя, рідненька.

От і живу тепер із двома дітьми. Перший чоловік вже “посинів”, від зустрічей з друзями, другий втік… Третій раз виходити заміж бажання немає.

Що скажете, друзі? Моя любов до дочки появиться? Може у когось була схожа ситуація?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page