fbpx
життєві історії
На дачі у мого однокласника ми були разом з дружиною. Юля все не могла налюбуватися їх статками. У Любомира справді все і в будинку і на подвір’ї було зроблено зі смаком. Щоб дружина заспокоїлася, взяв номер телефону дизайнера, який над цим всім працював. Тепер не знаю що й робити. Розлучитись з Юлею не можу, бо діти засудять, але й Ірина не погоджується бути “другою”

На дачі у мого однокласника ми були разом з дружиною. Юля все не могла налюбуватися їх статками. У Любомира справді все і в будинку і на подвір’ї було зроблено зі смаком. Щоб дружина заспокоїлася, взяв номер телефону дизайнера, який над цим всім працював. Тепер не знаю що й робити. Розлучитись з Юлею не можу, бо діти засудять, але й Ірина не погоджується бути “другою”

У школі у мене було справжнє перше кохання. Таке, що залишається в серці на все життя. З цим періодом у мене пов’язані найтрепетніші спогади. Але в нас нічого не склалося, адже у 10 класі Ірина переїхала. Я довгий час намагався її знайти в інтернеті, проте вона ніби крізь землю провалилася.

Минулого року колишній однокласник Любомир запросив нас до себе на дачу.

Ділянка привернула мою увагу – видно було, що працював професійний ландшафтний дизайнер. Дружина побачила та сказала, що хоче повторити таке у нас на території. Я взяв номер дизайнера… Так… Це було моє перше кохання.

Коли я вперше побачив Ірину, я поїхав у місто, бо сильно розгубився.

Але наступними вихідними ми зустрілися і нормально поговорили.

З того часу я думаю тільки про неї.

Виявляється, Ірина теж шукала мене в соціальних мережах, але не знайшла.

За цей час побувала у шлюбі, розлучилася, дітей у неї немає. Все складалося, як пазл – ніби не 15 років минуло, а місяць.

Наші почуття спалахнули з новою силою, і я втратив спокій. До дружини я не відчував подібного навіть на початку стосунків. Ми з нею і не любили особливо один одного, жили за звичкою кожен своїм життям.

Ірина згодна лише на серйозні стосунки, роль “другої жінки” її не влаштовує. Я хотів би, щоб вона стала моєю дружиною, але не знаю, чим мені обернеться розлучення. Справа в тому, що у нас із дружиною спільний бізнес та й діти мене засудять. Ось тепер кидаюся між обов’язками та почуттями. Може, я нарешті заслужив на своє щастя, і настав час пожити для себе?

Порадьте, що робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!