На даний момент я зустрічаюся з чоловіком, у якого позаду невдалий шлюб, і двійко діточок, хоча ні, не так, вони не були розписані. Артем уважний, добрий, ніжний, але нам все заважає його колишня. Кожного дня Ірина щось від нього вимагає. То відвези, то привези. А нещодавно і взагалі змусила його залишитися з ночівлею. Як вважаєте, це нормально з її сторони?
Артема я знала як своїх пять пальців. Ми разом довгий час працюємо в одному офісі. Я відразу зрозуміла, що у нього щось сталося, і коли на обідній перерві він розповів все як є, я здивувалася, бо не могла навіть уявити, що в сім’ях таке буває.
Більше двох місяців тому Артем застав свою дружину в обіймах іншого. Разом з Іриною вони прожили 12 років, але офіційно свій шлюб не оформлювали. Мають двох дітей, молодшій дівчинці 1,5 роки, сину – 6.
Дізнавшись про таку ситуацію Артем пішов із сім’ї. Невдовзі у нас з ним зав’язалися стосунки.
Артем розповідає, що ніколи не був особливо щасливий у попередніх стосунках, але змирився заради дітей. Каже, що коли познайомився зі мною (працюємо разом більше року) одразу відчув щось “своє”, “рідне” і жалкував, що вже має сім’ю.
Тому, пішовши від колишньої чітко знав, що хоче будувати стосунки зі мною. Я бачу, що він дійсно мене кохає. Незважаючи на свій щільний графік, він завжди знаходить на мене час, вирішує мої проблеми, допомагає фінансово, опиняється поруч, коли мені це необхідно. Говорить, що завжди мріяв саме про таку дружину як я, і що досі не може повірити у своє щастя.
Проте, він ніяк не може вирішити для себе, як бути з дітьми від попереднього шлюбу. Дуже прив’язаний до сина. Декілька разів на тиждень їздить до дітей у колишній будинок і залишається з ними ночувати, хоча останні два тижні на ніч не лишався.
Його колишня постійно йому телефонує, виводить його з себе, просить то забрати, то відвести кудись, то ще про якусь допомогу. Він говорить з нею або холодно, або на підвищених тонах, але все ж таки допомагає. Про мене він їй не розповідає – боїться, що вона заборонить йому бачити дітей.
Зазвичай, якщо ми разом і вона телефонує з проханнями, він відмовляє і залишається зі мною. Увесь цей час я якось не думала серйозно над цією ситуацією, з головою поринула у кохання і відчувала себе цілком щасливою, мене все влаштовувало.
Та сьогодні він поділився своїми думками щодо Великодня. Сказав, що раптом задувався, як і з ким йому йти святити паску, з ким святкувати – зі мною, чи з дітьми, і зрозумів, що не знає відповіді на це запитання. Що не хоче мене засмучувати і не впевнений, як йому правильно вчинити.
Я точно знаю, що хочу бути з цією людиною попри все. Та як мені себе правильно вести? Як допомогти йому розібратися у цій ситуації? Чи потрібно мені взагалі втручатися? І як йому правильніше вести себе з колишньою дружиною і з дітьми?
Будь ласка, допоможіть!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
