На Італію я витратила 22 роки даремно, прожила в чужій країні, а грошей не заробила.
Через довгі роки в чужій країні я дійшла сумних висновків.
Я вам так скажу, за 22 роки за кордоном я нічого не досягла. Коли мені було трохи за 40, від мене пішов чоловік. Тоді я й вирішила поїхати на заробітки до Італії.
Багато хто з жінок нашого міста тоді туди їхали, я теж вирішила спробувати щастя. Планувала, що я поїду на кілька років, щоб допомогти синам стати на ноги. Їм тоді було 18 та 19 років.
Через кілька років сини одружилися і обидва пішли жити до будинків дружин. До того моменту я вже непогано заробляла приблизно 1000 євро на місяць. Я ділила ці гроші на три частини: мені та синам.
Відсилала справно я гроші додому щомісяця, на себе зайвої копійки не витратила. Куди вони витрачали ці гроші, я не питала. Дорослі хлопчики самі розберуться, моє діло – заробити.
Одним словом, так мої кілька років розтяглися на 22. Думала, ще трохи зароблю і повернуся. Але нещодавно я зрозуміла, що витратила всі ці роки марно.
От моя сестра вісім років тому теж поїхала за кордон. У лариси була чітка мета: купити доньці та синові по квартирі. І за ці вісім років вона купила дві квартири! Попрацювала ще півроку, щоб відкласти собі. А тепер повернулася додому.
Коли я про це дізналася, у мене земля з-під ніг пішла. Чим я займалася ці понад 20 років? Мої сини з висланих грошей нічого не накопичили, все витратили. І зрештою ні квартири, ні грошей. За всі ці роки вони так і не змогли з’їхати від своїх дружин! так і живуть у приймах, але хоч з машинами.
І ось тепер я сиджу і думаю, як же безглуздо все вийшло. Виходить, я даремно так тяжко працювала 22 роки. Так, діти трохи краще жили. Але хіба цього достатньо?
Я вже не молода, особисте життя навряд чи налагодиться, самопочуття теж іноді підводить. І немає в мене дому ні в Італії, ні тут, у своїй старенькій квартирі себе дома не відчуваю. Дітям не до мене, у них своє життя, в країні твориться ось таке нерадісне, і друзів теж немаю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Пів року тому батько чоловіка, мій свекор Петро Іванович відійшов у інший світ, не залишивши заповіту, а чоловік тепер не хоче отримувати свою частку спадщини. Ну як так можна у такий час, як зараз! А все тому, що він не хоче вплутуватися. У нього залишилася трикімнатна квартира, будинок у селі та однокімнатна квартира в новобудові
- Мені було дуже важко і фізично і морально, я не очікувала, що дитина забере весь мій особистий час і простір. Тепер коли дитині вже 4 роки і такий час настав, я можу ночами не спати, постійно переживаю. У мене дуже гарні стосунки зі свекрухою, але нещодавно посперечалися і дуже сильно, бо вона багато приділяє часу собі, спорту, походенькам по салонам краси. Кругом зарплати по 3-5 тисяч гривень, хіба це гроші
- Я би така, щоб мій син навіть розлучився з невісткою. Ну як так можна було недолуго назвати обох синів, та ще й за відсутності сина вдома! Коли народився перший онук, Вітя служив на Донеччині у 15-му, зараз він теж боронить Україну, а невістка привела на світ другого сина
- Ви втратили PIN-код телефону? Простий трюк, щоб розблокувати його за хвилину
- День закоханих 2023 – що чекає на всі знаки Зодіаку: гороскоп на день Святого Валентина розкриває всі карти. Буде цікаво!