На мій 55 ювілей ні дочка ні зять не прийшли. Списали все на здоров’я зятя, хоча я потім дізналася, що здоровіший він здорового. А образились вони на те, що я в їх кімнаті килими познімала і нові шпалери за свої гроші поклеїла, поки вони в Закарпатті відпочивали.
Ось вам і зробила добру справу. Я пів життя по Польщі моталася, а щоб купити їм ту однокімнатну квартиру, навіть в Німеччину подалася. Так, купили зі сватами на спілку, але ініціатива була з мого боку. І сватам не соромно було мені телефонувати?
Я довгий час їздила на роботу в Польщу. Дуже я хотіла допомогти дочці з житлом. З десяти років я Яринку виховувала одна.
Чоловік аліменти платив, але це копійки, якщо порівнювати те, скільки всього дитині треба і до школи і одягнутися, а якщо захворіє, то взагалі мовчу.
Але ми впоралися, дякуючи допомозі моїх батьків.
Жили ми всі разом в будинку, тому коли я їхала в Польщу, за дочкою доглядала бабуся з дідусем.
Але як би я не старалася, наскладати на квартиру мені так і не вийшло, бо після закінчення школи Яринка поступила в університет, а там знову гроші і одягнутись дівчина хотіла гарно і я її розумію.
А одного дня Яринка привела до нас на знайомство свого Любомира.
Я була дуже щаслива за дочку. В мене гідного життя з її татом не було, тому я просила у Господа щасливої долі для дочки.
Діти після весілля пішли жити на орендовану. Я чим могла, допомагала. А одного разу зідзвонившись зі сватами, прийняли рішення скинутися дітям на квартиру. Одній це зробити важко, а якщо разом, то може щось і вийти.
Я перед тим поїхала в Німеччину на три місяці і дома я мала деякі збереження. Разом зі сватами ми на однокімнатну в районному центрі назбирали. Якщо діти захочуть, то в майбутньому продадуть, докладуть і куплять більшу.
Так, квартира була в запущеному стані, з килимами на стінах, але діти і цьому були раді, бо на підході вже була наша онучка.
Дочка була в декреті, зять працював. І ніби й гроші заробляв, але минуло два роки, а килими як висіли, так і висять.
Я раз натякнула, що добре б було хоч косметичний ремонт зробити, другий, але ні зять ні дочка не реагували.
– Нам так добре. Для чого міняти і гроші тратити?
Я дивувалася, тому одного разу, коли діти поїхали в Закарпаття на тиждень, я, маючи ключі, найняла двох людей, поздирала старі шпалери і поклеїла нові.
В квартиру після цього було приємно зайти.
Але зять мої старання не оцінив. Більш того, подзвонив до своїх батьків, а ті до мене, і сказали, не пхатися до дітей.
Але що я зробила поганого?
Та якби не я, то вони і досі б квартиру орендували і гроші на вітер пускали. Ну невже людині добре жити в цих запилених килимах?
Але найгірше, що і дочка на мене образилася, бо через мене в неї псуються відносини з чоловіком.
Недавно в мене був ювілей 55 років, і що ви думаєте, зять не те, щоб не прийшов, хоча я всіх запрошувала, а навіть не зателефонував і не привітав.
Дочка з самого ранку сказала пару слів в честь свята, і наголосила, щоб на них я не чекала, бо щось її Борис погано почувається. Хвилювалися, щоб я нічого від них не підчепила.
Свій ювілей я провела лише з кумою, яка після чергування забігла з тортиком.
Я їй вилила всю свою душу. Мені так образливо стало. Я все в тому житті робила для дочки, а в кінцевому результаті заслужила ось таке ставлення.
До речі, наступного дня я дізналася, що зять був здоровий здоровішого, просто не хотів мене ні бачити ні чути.
Я для них ворог номер один, бо: купила зі сватами квартиру і зробила в одній кімнаті без їх дозволу косметичний ремонт.
Скажіть мені, дорогі читачі, я щось дітям зробила погане?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!