На мій день народження Олена відправила СМС з одним єдиним словом – вітаю! Я подякувала, хоча було незрозуміло, чим вона керувалася в цей час. Та з часом все призабулося. А на Покрови я поїхала до мами в село. В цей день в нас храмове свято. Вийшовши з церкви я помітила подругу. Не підійти і не привітатися, я не могла. – Як ваші справи, Оленко? Як синочок? – Все якнайкраще!, – відповіла подруга і щаслива попрямувала до автівки
Зі своєю подругою Оленкою ми перестали спілкуватись відтоді, як у мене народилась донечка.
Чому саме так вчинила зі мною подруга? Мені важко зрозуміти! Проте я не тримаю на неї образу і готова хоч сьогодні відновити наші відносини.
Сама я з маленького селища на Чернігівщині. Зі своєю подругою ми товаришуємо з дитинства. Разом і на дискотеки і на кавалерку ходили. Здавалось, ми не розлучні і наша дружба пройде через всі роки і подолає будь які перешкоди.
Олена вийшла заміж першою, та й я не забарилась, вже через рік після Олениного і я відгуляла своє весілля.
Щоправда я пішла у невістки в сусіднє село, а моя подруга залишилась жити зі своїми батьками. Згодом у Олени народився син, я така була рада за неї.
З чоловіком ми приїжджали на відвідини, мало що не кожного дня зідзвонювались. По вихідних влаштовували собі зустрічі. Потім і я вже була при надії.
Холодна зима принесла щастя і біль в нашу оселю. У мене народилась донечка на яку ми з нетерпінням чекали з чоловіком. Та наша донечка народилась не цілком здоровою.
Таких дітей називають – з особливими потребами.
Багато сліз було тоді, але це вже все по заду. Ми знайшли в собі сили, бути тут і тепер і проживати своє життя усміхаючись. Якби не було важко, ми дали собі обіцянку, що наша донечка зростатиме в великій любові і буде щасливою.
Спочатку моя подруга немала часу на розмови зі мною, згодом просто не брала слухавку. А на мій день народження, прийшло СМС повідомлення, з одним словом – Вітаю!
Так і жодного разу не приїхала. Коли я приїжджаю до батьків, то часто розпитую про Олену. Мама мені розповідає, що моя подруга тепер при солідній посаді.
Їздить на крутій машині, великою панянкою стала. Якось наші погляди зустрілись, я приїжджала до мами на празник, пішла на службу до церкви, а чоловік залишився з Юстинкою, так ми назвали нашу принцесу, вдома.
В цей день донечка була трохи неспокійна і ми вирішили, щоб не завдавати їй ще більшого стресу, залишити її вдома з татом.
В кінці служби коли я виходила з церкви то зустріла Олену, ми привітались і наче і не було між нами розлуки.
Я запитала подругу, як справи в її синочка і загалом, як життя.
– Все якнайкраще, – відповіла мені Олена. Побажала мені гарно попразникувати і на цьому ми розійшлись.
Десь глибоко в серці в мене засів сум, а ще більше нерозуміння.
Чому вона така? Що могло повпливати на подругу?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“