fbpx

На мій ювілей чоловік замість iPhone, купив звичайнісінький телефон. Я відмовилася приймати подарунок, тому коли його батьки повернулися з відпочинку і запросили нас в гості, Андрій його вручив своїй мамі. Та світилася від щастя, а коли ми йшли, то поцілувала синочка і подякувала за оплату туру в Закарпатті. То виходить, чоловік не зміг купити те що я хотіла, бо оплатив батькам путівку? До того ж, в ресторані я також сама розраховувалася

На мій ювілей чоловік замість iPhone, купив звичайнісінький телефон. Я відмовилася приймати подарунок, тому коли його батьки повернулися з відпочинку і запросили нас в гості, Андрій його вручив своїй мамі. Та світилася від щастя, а коли ми йшли, то поцілувала синочка і подякувала за оплату туру в Закарпатті. То виходить, чоловік не зміг купити те що я хотіла, бо оплатив батькам путівку? До того ж, в ресторані я також сама розраховувалася.

Я ж Андрію місяць часу прямим текстом говорила, що на свій ювілей хочу отримати новий телефон, але не будь-який, а саме iPhone. І ось цей день настав. Моєму розчаруванню немає меж.

Я планувала свій 30 ювілей відсвяткувати з рідними та друзями, замовити якийсь ресторан, щоб запам’яталося, але так вийшло, що ніхто не зміг розділити зі мною цей день.

Моїм батькам випала нагода поїхати в цей час до старшої дочки в Польщу, яку вони не бачили майже рік, а свекри придбали путівку в доволі дорогий санаторій десь в Закарпатті.

Найкраща моя подруга розлучилася з чоловіком і взагалі не мала настрою святкувати. Ось так і вийшло, що в цей день був зі мною лише мій чоловік, діток в нас поки немає.

Я собі як уявляла, що зранку прокинусь, а чоловік мене з квітами зустрічає і звісно ж, з новеньким iPhone.

Але все пішло не по плану з самого початку.

Квітів не було, але я ще не засмучувалася, бо ж розуміла, що телефон важливіший.

Але 26 числа мій Андрій простягнув мені коробочку, на якій аж ніяк не було написано iPhone.

Моєму розчаруванню не було меж.

Звісно, що я і сказала йому: роби з тим телефоном, що хочеш. Я його носити не буду.

День був зіпсований. Але я не сподівалася, що чоловік сприйме мої слова так буквально. Телефон він забрав, але я думала, що за деякий час він його поверне.

Ввечері ми все ж пішли в ресторан, який я обрала. Замовили наїдки, але коли прийшлось розплачуватися, Андрій сказав зробити це мені, бо він без грошей.

Це була друга неприємність за день, але я оплатила і ми пішли додому.

Телефоном я користувалась старим, а про новий і не згадувала. Я думала, Андрію перейде, бо я вже передумала і готова була прийняти й цю марку, бо мій старий вже геть мені не подобався, йому вже більше трьох років.

А через декілька днів додому повернулися мої свекри. Ми зустрілись на вихідних у них дома. Свекруха хвалилася відпочинком, показувала фото, а в один момент мій Андрій витягнув “МІЙ” телефон і вручив його мамі.

– Андріані не сподобався. Нехай хоч тобі пригодиться і приносить радість.

Я ледь на ногах втрималася…

Це було неприємно чути. В голові крутились думки, як чоловік міг таке вчинити.

А в кінці, коли ми йшли до себе додому, мама обійняла Андрія і подякувала за відпочинок.

То виходить, Андрій їм все оплатив, ось тому й залишився на мій ювілей без грошей.

Ось таким я запам’ятаю свій ювілей…

Неприємна ситуація… А як би ви вчинили в такій ситуації?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page