На момент вторгнення в нашу країну рф, мій чоловік працював в німеччині. І ось Павло повернувся після заробітків і повідомив, що пообіцяв розлученій жінці здати в оренду 2 кімнати у нашій квартирі. Та розповім детально, можливо, отримаю від вас слушні порадию
Ми звичайна сім’я із трьох людей: я, чоловік і маленька дочка. Як і всі, іноді сперечаємося, миримось, відпочиваємо. Одружувалися з павлом з кохання і всього досягли самі. Нічого, словом, екстраординарного.
Раніше чоловік мав успішний бізнес. Перепродував товари з Китаю та інших азіатських країн. Справи йшли добре, конкуренції практично не було, натомість клієнтів хоч греблю гати.
Гроші ми не витрачали бездумно, а відкладали. Згодом знайшли один гарний варіант та купили трикімнатну квартиру в Києві. У день переїзду я була радісніше, ніж навіть у день весілля, щиро вам кажу.
Але з кожним роком справи погіршувалися. Помалу почали з’являтися конкуренти. Доставка товарів і самі поїздки до Китаю виливались у великі суми, і вся вигода танула на очах. Але ми все одно не сумували і зуміли вкласти гроші в ремонт. Треба було ще оновити машину, бо стара почала розвалюватись на ходу.
На жаль, до цього часу бізнес чоловіка приносив вже крихти, яких вистачало на їжу та комунальні рахунки. Та ще й пандемія почалася. Справи наші стали зовсім псумними, і чоловік вирішив попрацювати на вахті.
Ми з ним і так звикли бачитися нечасто, тож для мене це був не такий важкий крок. Вахта у Німеччині приносила більш-менш непогані гроші, а чоловік не скаржився на втому. За станом здоров’я пашу випускають закордон навіть зараз.
І от повертаючись недавно із чергової поїздки, він по телефону попередив мене про одну важливу розмову. Пізніше Павло пояснив саму ситуацію: річ у тому, що на роботі він познайомився з однією жінкою. Вона багато в чому йому допомогла, і йому дуже хотілося б відплатити їй такою ж монетою. Справа в тому, що у Вероніки двоє дітей і маленька собачка.
Обставини склалися таким чином, що Лцій жінці треба буде якийсь час пожити в Києві, владнати свої справи. А звідки гроші в самотньої матусі? Але ми можемо допомогти їй. Віддамо жінці 2 кімнати у нашій квартирі. Гроші зайвими не будуть, і за їхньою допомогою можна буде щось вигадати з новою машиною.
Я не переношусобак через їхній гавкіт і все інше. Зізнатись, чужі діти мене теж не надто цікавлять. Особливо коли вони маленькі та кричать. Вибачте, але такий характер у мене.
Своя дитина це одне, але чужа через стінку — зовсім інша ситуація. Та й з ремонтом можна буде попрощатися, а запах від собаки змете рештки затишку у будинку.
Але сперечатися із чоловіком я не можу. Він мій годувальник. Якби не його рішення, всього, що зараз маю, просто не було б. Паша глава сім’ї. Це не означає, що я маю бути йому служницею або нянькою для дитини, але останнє слово після ухвалення якогось важливого рішення завжди за ним.
Чоловік вирішив, що однієї кімнати мені з донечкою вистачить із головою. Все одно з донькою ми спимо разом. Вона ж ще маленька. Буде менше прибирання, може, ми потоваришуємо з цією Веронікою. А то жити самій, мовляв, коли чоловіка не буває вдома по кілька місяців, теж складно.
А я просто не можу повірити своїм вухам! Сторонні люди у квартирі. Шум. Невідомо, як мені готувати, прати. Зрештою, як ділити рахунки за воду, світло та газ? Та й я зовсім не сумніваюся, що самотня жінка з дітьми, напевно, вже перебуває в пошуку якогось надійного чоловіка.
Як мені реагувати на таких гостей? Коротше кажучи, морок якийсь. Що робити, не знаю, змінити щось жодної можливості немає. Напевно, шукатиму роботу і проситиму маму допомагати з донечкою. Краще так, ніж із сусідами цілими днями.
Фото – ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
