fbpx

На моє день народження, я приблизно підрахувала, мені подарують в грошах тисяч 30, я вирішила докласти, і придбати в якості подарунка каблучку з діамантом, якої в мене ще ніколи не було. І все б нічого, але Євген проти. Каже, що я марнотратка, і так ніхто не поступає, як я. Але ж це мої, власним трудом зароблені кошти. В чому я не права?

На моє день народження, я приблизно підрахувала, мені подарують в грошах тисяч 30, я вирішила докласти, і придбати в якості подарунка каблучку з діамантом, якої в мене ще ніколи не було. І все б нічого, але Євген проти. Каже, що я марнотратка, і так ніхто не поступає, як я. Але ж це мої, власним трудом зароблені кошти. В чому я не права?

Одразу ж після весілля ми з Євгеном стали батьками донечки, а коли їй виповнилось три роки, у нас з’явився і синочок. Жили ми на зарплату чоловіка, яка складала на той час 15 тисяч. У всьому собі відмовляли – все лише дітям. І ось пів року тому я вийшла на роботу. Зарплата моя значно вища, і я нарешті можу собі дозволити різного і всякого, але Євген став на штики.

Виходжу з декрету і моя компанія виходить на американський ринок. І я починаю отримувати зарплату в розмірі 150 тисяч гривень. З такою зарплатою ми живемо вже пів року.

Заробіток Євгена 15 тисяч (пішов на продукти, житлово-комунальне господарство). Моя зарплата йде на продукти, одяг всім, гуртки, ресторани, лікарі дітей, в принципі всі витрати сім’ї.

І 30 тисяч я кожен місяць витрачаю на себе, косметолог, тренер, процедури жіночі, іноді купую брендові речі. За ці пів року злітали за кордон всією родиною, оплата йшла з мого доходу.

У мене ювілей, кажу чоловікові – знаю що мені подарують приблизно 30 тисяч, додам зі своїх 20 тис. І куплю собі каблучку з діамантом. Хочу себе порадувати.

Він почав на мене лаяти, що я дуже багато витрачаю на себе. Прямо не кажучи, але маючи на увазі що треба більше відкладати.

І мені стало так прикро. Чому я не можу собі купити цю каблучку. Чому він мене так обмежує, він знає як я багато працюю, як мені важко.

Я правда вважаю що я заслужила. І я ж не прошу у нього грошей. У підсумку ми так сильно полаялися, що годі й говорити.

Що я роблю не так? Може я повинна частину свого заробітку давати йому на особисті витрати. У ресторані картою плачу я.

Він каже я шикую, ресторани, багато витрачаю. А я вважаю що треба жити. Нам 30 років ми нічого не бачили, коли, якщо не зараз.

І такі лайки кожен місяць, давай менше витрачати. Чоловіка я ніколи не докоряю про низький дохід, так як ми на ці гроші жили довгі роки і знаю що він і сам переживає.

Але його це звичайно гризе, я знаю. Зараз сказав що більше не візьме й копійки від мене, не поїде на відпочинок.

Ось де я не права?

Фото ілюстративне – pl.freepik

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page