На мої іменини син запросив до себе в гості. Я з пустими руками до онуків, звісно, не прийшла. Перше, що мене здивувало, що в квартирі не прибрано, а на кухні пустота. Жодної приготовленої страви. – Ми з Марком все замовили. Скоро привезуть, – буркнула мені Олеся і пройшла в свою кімнату прилягти, оскільки погано почувалася. Я марнувати часу не стала!
Я завжди за традицією святкувала свої іменини з подругами. Річ у тім, що я Віра, а моїх подруг звати Надія та Любов. Ми завжди жартували, що ще Софії в компанію не вистачає. Але так вийшло, що цього року вони в цей час поїхали до своїх родичів. І я лишилася сама. Ну і вирішила святкувати поодинці.
Але потім мій син дізнався, що я святкуватиму одна, і вирішив запросити мене до себе в гості.
– Я твою курочку улюблену куплю. Салатик зробимо, картопельки наваримо.
Я погодилася, а чого відмовлятися.
Сину Віри дісталася у спадок квартира, однокімнатна квартира, відразу він жив там, але коли він відгуляв весілля і в його сім’ї з’явилася дитина, то їм потрібна була квартира побільше. Тоді молодята взяли трикімнатну квартиру в іпотеку, а цю квартиру почали здавати людям, щоб за ті гроші оплачувати іпотеку. Та й у швидкості у їхній молодій сім’ї з’явилася ще одна дитина.
Ось невістка Віри дуже характерна жінка, коли свекруха почала давати їй поради, то невістка навідріз відмовилася її слухати, кажучи що вона робить так, як вважає самостійно, і слухає максимум поради своєї рідної матері.
– Але ось обурень моєї невістки дуже багато! Вона завжди чимось незадоволена. Нещодавно видала мені, що я не подарунки дарую, а дурниці! – бідкається Віра Андріївна.
До всіх подарунків Віри Андріївни її невістка Олеся ставиться негативно, вона завжди незадоволена: то такі вже в неї були, то надто дешеві, то можна було й краще щось подарувати. Але тут є такий прикол: коли такі подарунки роблять батьки Олесі, вона рада, і нічого їм не говорить. А до поганого ставлення до подарунків Віри Андріївни вона навіть дітей почала вчити.
Ось свекруха намагається вдавати, що не бачить такого відношення своєї невістки та її дітей. До речі, Олеся своїх дітей завжди віддає тільки своїй матері, і це вкрай рідко. Незважаючи на такі вибрики, Віра Андріївна продовжує дарувати подарунки своєму синові та його дітям.
Тоді я задумалася, а чи знає про пропозицію свого чоловіка моя невістка? Вона ж до мене негативно ставиться. Але тоді я перепитала у сина, чи знає його дружина про те, що я приїду до них на свято Віри, Надії та Любові, син запевняв мене, що невістка навіть за таку пропозицію. Тоді я була спокійна!
Ну і ось настало 30 вересня. Син приїхав за мною і відвіз до себе додому. Тоді я одразу після приїзду віддала подарунки дітям, які купила заздалегідь. Але потім я побачила який безлад в будинку в моїх дітей, і жодна страва не була готова. Тоді Олеся запевняла мене, що їжу вони замовили і її повинні скоро доставити, а прибере вона пізніше, бо сильно втомилася після роботи.
Віра Андріївна не хотіла сидіти і чекати, тому взяла ганчірку і почала протирати полиці в хаті. А її син мив посуд на кухні.
Я не повірила, що Олеся так сильно втомилася на роботі. Тоді в мене і вирвалося і я назвала її ледаркою! — каже Віра Андріївна.
Перед прибиранням Віра Андріївна попросила свого онука допомогти їй із прибиранням, він щось погодився, але все одно продовжив сидіти у своїй кімнаті та грати в комп’ютер. Коли свекруха побачила, що її онук не вийшов їй допомагати, то пішла до кімнати до онука і підвищила трішки голос. Тоді прибігла і Олеся, і почала говорити свекрусі, що в їхньому домі вона не господиня, щоб керувати всіма.
Я дуже здивувалася тоді! Як вона дозволила собі говорити щось у мій бік, адже я тут замість неї стала квартиру прибирати.
А за кілька хвилин до їхньої кімнати прибіг і син Віри Андріївни, на що він почав одразу питати, чому вони сперечаються. Але свекруха вирішила нікому нічого не говорити, а мовчки зібрала свої речі та пішла з їхнього дому. А вдома зробила собі салат та відсвяткувала свої іменини.
Я тоді зі сльозами за столом сиділа… мені було неприємно й боляче, що ніби не потрібна сім’ї мого сина. Та й взагалі я думаю, що якби я не дзвонила перша сім’ї сина, то мною б ніхто й не цікавився, – каже Віра Андріївна.
А це Віра Андріївна задумалася про те, що не хоче віддавати свою спадщину синові після цієї ситуації. Вона думає над тим, щоб знайти доглядальницю, яка доглядатиме за нею на старості літ і їй же і віддасть свою спадщину.
Що скажете з цього приводу?
Хто тут правий: невістка чи свекруха?
Фото ілюстративне
