fbpx

На мою дочку Машу вже лячно дивитися, вона скоров жодні двері не пройде. Так ще й онучку Софійку загодовує, наче те просятко, їй байдуже на вигляд і здоров’я дівчинки. Дитина вже зовсім кругла, не ходить, а котиться. А на мене Маша ображається, що я їх шматком зайвим докоряю. Мені не шкода, але це ж все шкідливо. – Мамо,інші он бабусі не знають, як онукам догодити краще, ніж їх посмачніше нагодувати, а у тебе вдома як у в’язниці – смачного нічого немає, пирівжків немає

На мою дочку Машу вже лячно дивитися, вона скоров жодні двері не пройде. Так ще й онучку Софійку загодовує, наче те просятко, їй байдуже на вигляд і здоров’я дівчинки. А на мене Маша ображається, що я їх шматком зайвим докоряю.

Дочка начебто доросла людина, але простих істин не розуміє. Сама за роки заміжжя погладшала неабияк, ще й внучку розгодувала наче те поросятко, дитина вже зовсім кругла, не ходить, а котиться. Але ворог народу у них я – докоряю їх шматком зайвим. Мені не шкода, але це ж все шкідливо!

хочу сказати, що у нас в родині щоб зовсім худеньких то й немає, я сама не можу похвалитися стрункістю вербового прутика, але те, що творить дочка Маша, просто вже ні в які ворота не лізе, якщо чесно. У нас по жіночій лінії в родині є схильність до зайвих кілограм. Моя мама до кінця життя важила близько ста п’ятдесяти кілограм при зрості метр шістдесят вісім. А її сестра, моя тітка – сто тридцять.

Звичайно, до зайвої ваги додаються і проблеми зі здоров’ям, не розрахований наш організм на такі навантаження. Мама моя Катерина останніми роками дуже важко рухалася, пішла вона рано, в шістдесят чотири роки. Але останні двадцять років це вже було не життя, а хто зна що, з її “букетом” діагнозів.

Я ж завжди намагалася тримати нормальну вагу, і зараз тримаю. Так, я завжди була троги пухкенькою, але і спортом займалася, і в їжі себе обмежувала, оскільки знала: варто трохи розслабитися, одразу ж рознесе. У дочки теж з дитинства була така ж проблема. Все розчулювалися милій рожевій гладенькій дитині, а я бачила велику проблему і з раннього дитинства старанно обмежувала Машу від невгамовного поглинання їжі.

До заміжжя дочка якось трималася, була як і я в молодості – підтягнута, з формами, але без критичного відхилення від норми. Розслабилася вона, коли чекала дитину, почала дозволяти собі зайвого в харчуванні і до кінця терміну лікарі за голову хапалися – вона поправилась на тридцять п’ять кіло. Слава богу, змогла нормально народити.

Після того, як Маша стала мамою, вона вже в форму не прийшла, списуючи все на брак часу та інше. Хто шукає причину, той її завжди знайде. Дочка і знайшла. Ще чоловік їй завжди говорив, що любить її будь-якою. Напевно, це добре, але зовсім неправильно, адже тепер у неї взагалі ніякої мотивації.

Тепер я дивлюся, як вона розгодувала внучку. У свої п’ять років Софійка схожа на колобка. Це вже не здорова дитяча округлість, а проблема. Це не моя думка, а спеціалістів. У дівчинки явно надлишок ваги, для свого віку вона важить більше на десять кіло. І це у п’ять років – куди таке годиться?

Я пробувала розмовляти з дочкою і м’яко, і жорстко, але у відповідь завжди отримувала оптимістичне “нічого, витягнеться з роками”. Та нікуди вона не витягнеться. Вона виросте товстою дівчинкою, яку будуть дражнити в школі, а вона потім ще і ці проблеми буде заїдати. Маша для власної дитини готує вже зараз цілу гору проблем. Дитина їй спасибі не скаже.

Зараз є купа варіантів харчуватися смачно і різноманітно, при цьому стежачи за вагою. Можна ходити займатися спортом, хоч плаванням, хоч легкою атлетикою, хоч фітнесом – витбір величезний. Можливість у них є, а ось бажання – немає.

Маша ще й на мене ображатися примудряється, каже, що я неправильна бабуся. Інші он бабусі не знають, як онукам догодити краще, ніж їх посмачніше нагодувати, а у мене вдома як у в’язниці – смачного нічого немає, пирівжків немає, суворий розпорядок, постівйні нагадування про те, що істи треба в міру.

А як я маю поводитися, якщо Софійка і так перегодована іс їй потрібно скидати вагу? Звичайно, я намагаюся привчити дитину до правильного харчування, але дочка всі мої починання зводить на нівець. Себе запустила, вже проблеми з ногами і задишка, тепер ось дочку розгодувала до форм і розмірів дорослого тюленя.

Я хочу, як краще для внучки, але це не означає у всьому треба потурати примхам дитини. Вона ще маленька і не розуміє, що її мати творить. Маша ж вирішила, що їй простіше просто не пускати до мене Софійку, мовляв, я її не люблю і шматком зайвим докоряю. Так ось, я якраз внучку люблю, на відміну від її матері.

Не знаю, як донести до Маші, що вона власними руками псує життя своїй дитині. У неї самої таких проблем не було, але тільки завдяки моїм старанням. Маша ж старатися не хоче ні для себе, ні для дочки, адже їсти, їсти і ще раз їсти – це простіше і приємніше за все інше.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page