fbpx

На мою думку чоловік Олі готовий відпустити її до мене, але ось дітей віддавати він не хоче і не буде. Я кажу Олі: “В чому проблема? Нам навіть краще, дітей спільних заведемо, а ці будуть під наглядом батька”. Але вона відмовляється, їй, виявляється, діти важливіші за справжнє кохання. Дивно все це, але я відступати не збираюся

На мою думку чоловік Олі готовий відпустити її до мене, але ось дітей віддавати він не хоче і не буде. Я кажу Олі: “В чому проблема? Нам навіть краще, дітей спільних заведемо, а ці будуть під наглядом батька”. Але вона відмовляється, їй, виявляється, діти важливіші за справжнє кохання. Дивно все це, але я відступати не збираюся.

Три роки тому я познайомився із заміжньою жінкою. І з того часу ми полюбили один одного. Мені вже 32 роки, Олі 35 і вона має дві доньки (6 і 10 років).

За весь цей час ми з нею розмовляли на будь-які теми, будували плани на життя. Давно кличу її до себе. Вона теж хоче цього. Чоловік Олі здогадувався про наші відносини, але вона йому постійно “виправдовувалася”. І я недавно сказав, що треба визначатися, якщо хочеш бути зі мною, то признайся, хватить усіх обманювати, а себе в першу чергу! Оля так і зробила, прийшла додому і розповіла всю правду про нас чоловікові, і що немає давно до нього почуттів любові.

А він просить її зберегти сім’ю, каже, що все це не серйозно. Сказав, що давно стежив за нами, читав переписку і слухав наші розмови. Зі мною розмовляти не хоче, бачить мене, але не підходить.

Загалом, розмовляли вони три дні. І було питання, як пояснити все це дітям. Молодша дочка підслухала їхню розмову і у дітей почалася істерика. А моя кохана Оля, дивлячись на них, як вони плачуть, не змогла з ними розмовляти, сказала їм, що нікуди не піде.

Я їй кажу, що не варто здаватися, що треба налаштуватися на розмову з дітьми. А вона каже, що краще вдома залишиться, ніж буде бачити, як діти плачуть. Любить мене, але подолати цей бар’єр не може. Але при цьому всьому ми продовжуємо зустрічатися і спілкуватися.

Скажіть мені, як вона правильно має вчинити? На мою думку її чоловік готовий відпустити її до мене, але ось дітей відпускати від себе він не хоче і не буде. Я кажу Олі: “В чому проблема? Нам навіть краще, дітей спільних заведемо, а ці будуть під наглядом батька”. Але вона відмовляється, їй виявляється діти важливіші за справжнє кохання.

Ні, я ж не кажу, щоб вона покинула дітей, і забула про них. Вона ж може будь коли їх провідувати. Але Оля не погоджується.

Щоб ви мені порадили?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page