На новій квартирі ми з Борисом навіть не встигли обжитися, як зателефонувала свекруха. Мені було важко сприймати, все “лиюче” в свою сторону. У всьому була була моя провина, навіть в тому, що Борис не хотів спілкуватися по телефону зі своєю мамою.
Борис був високим, кучерявим і мовчазним.
Погодьтеся, що будь-якій жінці приємно, коли за нею починає доглядати чоловік. Борис говорив мені компліменти та як міг захищав від будь-яких хвилювань. Я відчувала себе поряд із ним на сьомому небі від щастя. Потім він зробив мені пропозицію.
Зрозуміло, що ніхто б не став відмовлятися від довгого та щасливого життя поряд з коханим. Не відмовилася і я. Тільки під час весілля я познайомилася з рідною чоловіка. Спочатку вони мені здалися дуже вихованими та відкритими людьми. Однак потім життя показало мені їхнє справжнє обличчя.
Вдосталь нажившись на орендованих квартирах, ми вирішили з чоловіком, що поживемо якийсь час у свекрухи. Скажу чесно – це була найбільша помилка у моєму житті. Анна Василівна тільки те й робила, що прискіпувалась до мене: я прала неправильно, їсти готувала не смачно і жінка з мене була ніяка. Мати Бориса завжди і все переробляла після мене.
Іноді траплялися і напрочуд дивні ситуації. Наприклад, якось Анна Василівна заявила, що я неправильно порізала в суп картоплю і тут же відправила все моє куховарство в унітаз. Звичайно ж я багато лила сльози і переживала через постійні причіпки мами чоловіка.
Незважаючи на те, що причіпки Анни Василівни не випарувались від натяків Бориса, він вважав за краще не сунути свій ніс у справи жінок. Проте, якось навіть у нього здали нерви, і він запропонував мені переїхати до сусіднього міста. Я була руками та ногами “за” переїзд. Коли про це дізналася Анна Василівна, то з того дня все й почалося.
Для будь-якої матері її діти – це найрідніше і найулюбленіше, що є на цій землі. Однак матері роблять серйозну помилку, через що вони не дозволяють дитині жити своїм життям.
Анна Василівна просто не чула в сині душі. Я чудово розумію, що це звичайнісінькі ревнощі, але поступатися цій жінці ні в чому не збираюся. Потім на захист матері стали сестра і й брат Бориса.
Я чудово розумію, що мій чоловік потрапив у ситуацію, коли йому доводиться кидатися між двома вогнями. Я чудово розуміла, що мати – це святе, але я дуже хотіла зберегти свою сім’ю.
Анна Василівна звинувачує мене у всіх “важких”: вона дорікає мені тим, що я забрала її дитину, також вона впевнена, що я забороняю Борису з нею спілкуватися. Ось тепер сиджу і думаю про те, що я маю зробити, щоб у мене налагодилися стосунки з родиною чоловіка?
Фото ілюстративне
