fbpx

На початку березня цього року ми з чоловіком і трьома дітками назавжди зачинили наш будинок і магазин в Херсоні. Тепер ми у столиці Португалії, у Лісабоні. І я вже маю право трішки розповісти про життя тут. Готові здати вам квартиру на 9 місяців низького сезону, а в решту часу будуть здавати її туристам утридорога. Нам не дуже подобається меблі в цій квартирі. Так багато виходить тому, що щоночі ми включаємо обігрівач та інколи осушувач повітря. Вікна у квартирі зі щілинами. Ми влаштували вечір національної української кухні у Лісабоні. Приготували борщ, млинці з ікрою. Ще можна економити на їжі так: нічого не купувати, а забрати зі сміття біля супермаркету

На початку березня цього року ми з чоловіком і трьома дітками назавжди зачинили наш будинок і магазин в Херсоні. Тепер ми у столиці Португалії, у Лісабоні. І я вже маю право трішки розповісти про життя тут.

Відразу скажу, що ми не виїжджали з України: немає нічого, що нам не подобалося б на батьківщині. Ми їхали через дії сусідньої країни, заради безпеки наших дівчаток, їхали від війни.

В Португалії ми бували раніше, у нас тут багато друзів. Тому і обрали саме цю країну й це місто. Лісабон зараз швидко росте та розвивається. З типового португальського містечка десь на краю Європи він перетворюється на багатонаціональне сучасне місто. При цьому Лісабон невеликий, у ньому мешкає всього близько 500 тисяч людей, якщо рахувати передмістя – 2,9 млн осіб.

До міста приїжджає багато туристів та експатів, зростає і ринок нерухомості. Подруга розповіла. що за останні три роки ціни на квартири відчутно зросли. У 2015 році можна було винайняти однокімнатну квартиру в діловому центрі за 650 €⁣ на місяць, не рахуючи комунальних послуг. Зараз вартість подібного житла починається приблизно з 1000 €. Через зростання цін самі португальці змушені переїжджати до передмість Лісабона і навіть до сусідніх міст.

Знайти житло у хорошому районі на цілий рік складно. Португальці готові здати вам квартиру на 9 місяців низького сезону, а в решту часу будуть здавати її туристам утридорога.

А ще іноземним орендарям доводиться конкурувати із місцевими. На наш досвід, господарі квартир у Лісабоні завжди віддадуть перевагу місцевому мешканцю, а не переселенцю. Коли здається квартира, господар виділяє 1-2 дні на показ усім охочим. Потім ті, хто хоче найняти цю квартиру, роблять йому свою пропозицію, і господар обирає, хто йому більше подобається.

Можна запропонувати сплатити квартиру відразу на рік уперед, тоді шанси, що виберуть вас, значно збільшуються. Але все одно гарантій немає.

Квартири в Португалії шукають через інтернет, або питати у знайомих.

Ми знайшли квартиру в діловому центрі міста, в районі Saldanha, саме через знайомих українців, які переїхали сюди кілька років тому. Нам не дуже подобається меблі в цій квартирі, але рештою ми задоволені.

Поруч є метро, фітнес-центр, кілька супермаркетів, кафе, ресторани та парки. За 40 хвилин можна дійти пішки до головної пам’ятки – площі Комерції на набережній у центрі міста. Лісабон справді невеликий.

Коли ми орендували квартиру, то залишили господареві депозит – 300 €. Я вважаю, що це велика сума, але він стільки попросив, а ми не стали сперечатися. Самого господаря ми ніколи не бачили – платимо через нашу спільну знайому. Знаю тільки, що це чоловік похилого віку, який не розмовляє англійською. Договору у нас з ним немає, хоча це нас захистило б від можливого раптового виселення.

За воду ми платимо близько 20⁠-25 €⁣  на місяць. За електрику та газ у теплу пору року виходить близько 50 €⁣ на місяць. Взимку рахунок може сягати і 100 €⁣ на місяць. Так багато виходить тому, що щоночі ми включаємо обігрівач та інколи осушувач повітря. Вікна у квартирі зі щілинами – тепло всередині не затримується.

Знайти роботу в Лісабоні зі знанням англійської досить просто. Тут є офіси багатьох аутсорсингових компаній, яким завжди потрібні носії різних мов або ті, хто розмовляє впевнено. Звичайна зарплата менеджера в міжнародній компанії – 1200 €, але це якщо зовсім усереднити. Насправді багато залежить від посади та сфери діяльності самої компанії.

Мій чоловік спеціаліст у сфері ІТ і вже пів року працює в одній з компаній у Лісабоні.

Роботодавець зобов’язаний надавати співробітникам щорічну оплачувану відпустку та різдвяний бонус у вигляді 13-ї зарплати. Найчастіше між співробітником та компанією укладають річний робочий контракт. Безстроковий контракт надається лише після 5 років роботи на одну компанію. Більшість роботодавців роблять своїм співробітникам медстрахування.

Роботу в Португалії шукають на «Лінкед-ін», а ще у групах на Фейсбуці – сьогодні це найпопулярніший спосіб. Наприклад, ось група з вакансіями в діджітал-сфері, а ось сайт Carga de trabalhos з вакансіями для дизайнерів, рекламників та копірайтерів.

У Португалії не прийнято засиджуватися після закінчення робочого дня, а якщо переробки раптом трапляються, компанія обов’язково має їх сплатити. Але зазвичай о 18:00 всі залишають офіси, і це вважається абсолютно природним.

Працівникам у Португалії можна страйкувати, і вони люблять це робити. Наприклад, нещодавно страйкували перевізники палива: вимагали підвищити зарплати. Поки вони страйкували, деякі заправки у місті кілька днів були закриті: десь закінчився дизель, а 95-й бензин заправляли за квотами на кожну машину. А одного разу нам не хотіли видавати багаж через страйк працівників аеропорту.

У Португалії є своя система банківських карток – називається Multibanco. Іноді в кафе та маленьких магазинах приймають лише готівку, іноді можуть прийняти і карту «Мультібанко», але тільки при покупці від 5€.

Безконтактна оплата в Лісабоні трапляється, але не сказати, що всюди. Я розплачуюся телефоном у супермаркеті Continente – і все.

Щоб відкрити рахунок у банку, потрібен паспорт чи посвідка на проживання, а ще місцевий податковий номер та доказ того, що у вас у Португалії є житло – підійде договір із господарем квартири чи витяг з місцевого домоуправління, вона ж Junta de freguesia.

Ще потрібно покласти на рахунок щонайменше 250 €⁣ (18 295 Р). Обслуговування картки безкоштовне. Співробітники банку добре розмовляють англійською, ввічливі та загалом завжди готові допомогти, якихось проблем з ними у нас поки що не було.

Кредитну картку у Португалії відкрити нескладно. Потрібно показати банку скільки ви заробляєте, від цього залежатиме сума кредиту. Сказати, що населення живе в кредит, я не можу, але квартири найчастіше купують в іпотеку на 30-40 років.

У Лісабоні є метро, автобуси, трамваї, приміські електрички, прокат велосипедів, самокатів і скутерів – загалом, як і в будь-якому великому європейському місті вибір громадського транспорту широкий.

Містом зручно пересуватися на електросамокатах. Якщо їхати на самокаті не бруківкою, то це комфортно, але взагалі бруківки в Лісабоні багато.

Ще є велопрокати Gira та Jump Bike – другий від «Убера». Вони пропонують як прості великі, і електровелосипеди. Прокат останніх коштує близько 25 € на рік, якщо одна поїздка триває не довше 45 хвилин. Я намагаюся брати тільки електровелосипеди, тому що Лісабон — дуже горбисте місто, на простому велосипеді можна спокійно їздити тільки набережною.

Іноді я беру напрокат електроскутер Ecooltra – стоянки з ними теж розкидані по всьому місту.

Таксі у місті недороге, є «Убер». Аеропорт знаходиться недалеко, приблизно за 20 хвилин їзди без пробок.

До переїзду в Португалію я трохи говорила іспанською, і це мені дуже допомогло. Звучать іспанська та португальська по-різному, але з лексики та граматики вони схожі.

Кілька місяців тому я вирішила таки записатися на курси португальської.

Заняття тривали три місяці, по три рази на тиждень, кожен урок тривав три години. Після цього мова місцевих жителів перестала звучати для мене просто як шум, і я почала більше розуміти, про що говорять оточуючі. Але самій говорити португальською мені все одно доводиться вкрай рідко поки що.

З іншого боку, мені полегшало спілкуватися з чиновниками в держустановах. Там у 90% випадків з вами говоритимуть тільки португальською, причому іноді просто з принципу. В усіх інших ситуаціях – у кафе, банках, на вокзалі чи пошті – з вами спокійно поговорять англійською. Якщо хтось із співробітників не розмовляє англійською, швидко знайдуть того, хто говорить.

Іноземне кіно, окрім дитячого, у Португалії не дублюється. Усі фільми у кінотеатрі ми дивимося в оригіналі із португальськими субтитрами. Мабуть ще й тому місцева молодь добре знає англійську мову.

Влітку в Лісабоні спекотно, з травня до вересня температура +25…30 °C. Вечорами погода приємніша: з океану дме прохолодний вітер, іноді навіть доводиться надягати вітровку. Вдома майже всі мають вентилятор.

У жарку погоду лісабонці намагаються ходити в тіні, користуватися кремом від засмаги та пити більше води. По всьому місту стоять фонтанчики із питною водою. У кожному кафе є графин із водою і можна безкоштовно налити собі склянку.

Восени, взимку та навесні часто йдуть дощі. Мінімальна температура взимку близько +10 °C, хоча бувають такі дні, коли й зараз ми ходимо у футболках. Сніг у Португалії випадає рідко, хіба на півночі, в горах Серра-да-Ештрела.

У країні немає центрального опалення, тож без обігрівача взимку буде холодно. У нас є обігрівач і спеціальне електричне простирадло з підігрівом.

Взимку погода у Лісабоні дуже мінлива: вранці холодно, вдень спекотно, увечері знову холодно. Я намагаюся надягати на себе й дітей кілька шарів одягу, щоб було що зняти, а потім надіти назад. І обов’язково ношу із собою парасольку чи дощовик.

Португальці дуже доброзичливі та відкриті, хоч і зустрічаються окремі неприємні особистості.

У мене не так багато португальських друзів, але ті, хто є, завжди прагнуть щиро допомогти у питаннях, у яких я, як іноземка, не орієнтуюсь. Наприклад, я можу попросити свою подругу зателефонувати до місцевого офісу дорожньої поліції і дізнатися про те, що мені потрібно, бо там не розмовляють англійською.

Недавно з однією українською родиною влаштували вечір національної української кухні у Лісабоні. Приготували борщ, млинці з ікрою та купили біленьку. Запросили кілька родин та ще двох друзів-португальців. Всім дуже сподобалося!

Ми з чоловіком і дітьми багато їздимо країною у вихідні. Нещодавно вирушили на мотоциклі до регіону Алентежу, на місце з найменшим світловим забрудненням у Португалії, щоб подивитися на зірки.

З Лісабона можна вибратися в сусідні міста чи села на березі океану: Ерісейра, Пеніше та містечко Назаре – це місце, де з січня по березень бувають найбільші хвилі у світі. У Пеніші та Ерісейрі можна взяти урок серфінгу, який дуже популярний у Португалії.

Ще з Лісабона можна з’їздити подивитися старовинні замки та палаци, яких у Португалії багато: Марфа, Баталья, Сінтра, Томар, Обідуш. Дорога в ці місця не займе понад 1,5 години на машині.

У Назарі ми поїхали, щоб побачити гігантські хвилі та змагання з серфінгу.

Влітку ми їздили на південь Португалії, у Алгарве. Це улюблене місце для відпочинку туристів із Великобританії та самих португальців. В Алгарві найкращі пляжі, що я бачила, та теплий океан, тому там можна купатися. Температура води +20…22 °C.

На околицях Лісабона купатися неможливо: від холодної води зводить ноги. Температура води біля міста +17…19 °C, навіть якщо повітря при цьому розігріте до +35 °C.

Порівняно з рештою Європи подорожувати Португалією дешево, але не в сезон. Влітку, коли в країні багато туристів, такі ціни впіймати складно. А ось у низький сезон – запросто.

Окрім частих подорожей країною у вихідні, після роботи ми їздимо на узбережжя. Іноді вибираємось навіть у середині робочого дня – наприклад, щоб пообідати чи просто погуляти та подивитися на океан. З мотоциклом у Лісабоні це просто: всього за 20-25 хвилин можна доїхати до пляжів Кайшкайша або Кошта-да-Капаріка, які розташовані неподалік.

Національна кухня в Португалії проста – м’ясо та морепродукти. Обід у типовій забігайлівці, або «ташці» (taska), коштуватиме 6 € з напоєм. Але таких кафе в Лісабоні в туристичних районах дедалі менше: їх витісняють дорожчі місця.

У моєму улюбленому Heim Cafe пізній сніданок з напоями буде коштувати 13 €⁣, його ми з чоловіком ділимо навпіл. І навіть 30 хвилин очікування у черзі того варті!

Типовий португальський десерт – “паштел-де-ната”. Це такий кошик з заварним кремом, найкращі у місті продаються у кафе Manteigaria.

У Португалії закладу не потрібно отримувати ліцензію на міцненькі напої, тому навіть у маленьких кіосках на вулиці та у типових кафе-паштеларіях можна недорого випити келих червоного, білого чи зеленого виноградного напою. У п’ятницю та суботу ввечері біля таких кіосків на вулицях збираються всі, щоб випити і закусити, сидячи за столиками чи просто на землі, якщо поряд є парк.

Продукти ми купуємо у супермаркеті Lidl й інших магазинах. У Лісабоні популярні районні фермерські ринки вихідного дня, але я не бачу сильної якісної різниці між ними та супермаркетами, тому на ринки ходжу рідко – лише якщо хочу купити щось певне, наприклад, фермерський мед.

Заощаджувати на продуктах можна, відстежуючи знижки у різних магазинах. Майже завжди можна знайти сир за знижкою, зазвичай вибір таких сирів досить великий. Завжди є знижки на овочі та фрукти, м’ясо та рибу. Знижки зазвичай великі – до 50-70%. У магазинах Continente або Pingo Doce завжди є цілий відділ зі знижками на різні продукти: від оливкової олії до консервованого тунця. У цих магазинах обов’язково буде знижка на пральний порошок у капсулах. І це відомі бренди.

З переїздом до Лісабона ми стали більше їсти солодкої картоплі — батата, а також екзотичних фруктів на зразок манго чи ананасів і, звичайно, морепродуктів. За ними краще ходити на ринки, але мені ліньки, тому я просто беру свіжу, неморожену рибу в супермаркетах.

Тут ми стали їсти менше кисломолочних продуктів: кефіру та сиру у звичайному супермаркеті тут просто немає. У магазинах з нашими продуктами кефір та сир купити можна, але мені не подобається смак. Зате ми іноді беремо там пельмені, майонез та гречку. До слова, ніяку продуктову “гуманітарку” ми не отримуємо, не подавалися.

Ще можна економити на їжі так: нічого не купувати, а забрати зі сміття біля супермаркету. Це популярно у Європі, навіть є спеціальна назва для такого явища — «дампстер-дайвінг». Мої друзі регулярно ходять на такі вилазки. Їм трапляються сири, банани, гриби, різні овочі, хліб і всі продукти не такої вже й поганої якості.

Одного разу я ходила разом із ними, але їжі того разу трапилося мало. Я взяла хліб, моркву та упаковку салату – це були прострочені продукти, але насправді їх ще можна їсти.

Взагалі, це незаконно, бо якщо комусь після таких продуктів стане недобре, то магазин нестиме відповідальність за недостатні заходи щодо утилізації відходів.

У Лісабоні не варто чекати на великі зарплати, а переїжджати сюди зручніше фрілансерам і тим, хто може працювати віддалено.

Натомість у Португалії можна до 9 місяців жити за туристичною візою, тому її зручно робити варіантом для зимівлі. За бажання можна отримати й офіційний дозвіл на роботу — на наш досвід, якщо звернутися до юристів, то це не важко.

Тут легко вести гармонійний спосіб життя, дотримуючись балансу між роботою та особистими справами. У Португалії не прийнято вигоряти на роботі і взагалі особливо напружуватися.

Ми поки що продовжуватимемо жити в Лісабоні, нам подобається клімат, спокійний спосіб життя та можливість цілий рік подорожувати Португалією на мотоциклі.

Ще мені подобається, що тут можна все, аби це не заважало іншим.

Передрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page