На порозі своєї квартири я зустріла дамочку на височезних підборах. “Ми з Іваном вже два роки, як разом. Тобі варто поступитись мені місцем”. Не сказавши ні слова, я закрила перед нею двері. На кухні з чашкою меліси я роздумувала, що і коли вчинила не правильно. Чому Іван в 53 роки вирішив сходити наліво. Вмить в голові проскочив план. І ви знаєте, все вийшло!
Я коли читала історії жінок, яких зрадив чоловік, то мені їх було дуже шкода. Я й уявити не могла, що колись побуваю на їх місці. Як шкода, що я не помітила “чорноту” у найближчій мені людині відразу ж.
Я дізналася про те, що Іван ходить наліво з перших вуст. Про це мені прийшла доповісти сама “причина” – дівчина, з якою він мило проводив час.
Вона з посмішкою на обличчі сказала мені в лоб: “Вам з Іваном потрібно розлучитися. Ми вже 2 роки з ним зустрічаємось і щасливі”, — повідомила дамочка на високих каблуках, стоячи на порозі мого дому.
Я була така приголомшена, що навіть нічого не відповіла цій дамочці. Просто моргала очима і не могла повірити, що це не сон. Зі сльозами на очах я зачинила двері. Цій жінці я не промовила жодного словечка у відповідь. Та на диво я повірила її кожному слову. Без причини вона б ніколи не постала на моєму порозі.
Після цієї розмови я пішла на кухню, заварила чай з меліси, щоб хоч якось прийти до тями. Сіла в крісло і обвела очима квартиру. З якою любов’ю ми облаштовували наше сімейне гніздо, скільки років витратили на це! Все рідне: і набір кавових горняток, і сувеніри, які ми кожного року привозили з моря. І стіл, який ми так ретельно підбирали до інтер’єру.
Невже всьому цьому наступив кінець? Двадцять років я віддала свого життя Івану, а він мені ось так віддячив.
Так і просиділа на кухні до вечора, доки Іван не прийшов із роботи. Чоловік, як ні в чому не бувало, помив руки і сів до столу. Іван з таким апетитом наминав мій борщ, а я сиділа і просто на нього дивилася і гадала, в який момент у нас стався цей розкол? Дея втратила над ним контроль? Що я зробила не так, раз Іван пішов шукати нове кохання у свої 53 роки?
А потім я вирішила все викласти Івану в лице. Повідомила, що поїду на деякий час у гості до дочки. А він у цей час подумає, що далі робити зі своїм життям: з ким залишатися жити в старості. І нехай лише спробує привести до нашої оселі свою даму серця! Інакше нехай начувається.
Приїхала я до дочки, вона метушиться, щоб мати нагодувати, пожаліти, розрадити. Бачить, що я сумую, але я ні слова про свою неприємність з татом. А в самої кішки шкребуть на душі: що зі мною не так? Хазяйка хороша, характер легкий. Не пилила чоловіка, як інші, не гризла. Ну фігура вже не така у 50 років! Двох дітей, як-не-як, на світ привела.
У дочки я довго не гостювала. Молодь до цього не звикла, побула три дні і поїхала назад додому. Сіла я на першій ліпшій лавочці поблизу вокзалу і думаю: куди ж мені податися, щоб залікувати душу? Щоб стерти все з пам’яті? І чи повинна я залишати свій дім чоловіку?
Та дома мене чекав сюрприз. Чоловік на колінах благав про прощення. Клявся, що такого більше не повториться. Що любить він лише мене.
Ви можливо скажете, що я зійшла з розуму, але я пробачила свого Івана. Я не уявляю своє життя без нього, і щиро йому повірила.
Фото ілюстративне спеціальне для ibilingua