На прощальній церемонії Олега я вперше побачила його дітей від попереднього шлюбу. Денис і Віка були засмучені, тому я вирішила запросити їх додому. Я заварила чаю і поставила на стіл печиво. Та замість того, щоб спитати, як свої останні дні прожив батько, вони підняли тему спадщини. Ми з Олегом не були в офіційному, шлюбі тому проблема намалювалася відразу. Тато при житті їм був не потрібний, а тепер в них “любов” появилася?
Чесно скажу вам, моє особисте життя довго не складалося. Всі чоловіки, яких я зустріла, виявлялися негідниками. В якийсь момент я навіть облишила всі спроби.
Жила собі спокійним життям і частенько гуляла парком.
Ввечері це було лячно робити, тож я прогулювалася зразу після роботи. Якщо чесно то не було мені куди спішити, адже вдома мене чекала тільки самотність.
Особливо важко було проходити повз закоханих пар, адже на їхньому місці могла б бути я.
Одного осіннього дня я сіла і просто насолоджувалася погодою і тут до мене підсів чоловік, зустріч з яким змінила все моє життя.
Олег тоді був дуже засмученим, хоча словом засмучений не можна було описати його тодішній стан.
З ввічливості я запитала, як він почувається і, що в нього сталося, але я не очікувала почути наступне.
Виявилося, чоловіка покинула дружина. Вона пішла до багатшого, ще й забрала дітей. Денис і Віка й до того не мали хороших стосунків з батьком, але Олег попри все їх любив.
Тоді чоловік просто виговорився і я навіть не думала, що знову його побачу, але виявилося, що він переїхав в квартиру сусіднього під’їзду.
Ми почали частіше бачитися, а потім якось все закрутилося і я переїхала до Олега. Час минав а ми все жили разом. Тоді я дійсно почувалася щасливою.
Єдине, що шкода було бачити, як Олег сумує за дітьми. Одного разу випадково почула розмову чоловіка й Дениса.
З телефону пролунало: “Тату, не дзвони і не намагайся з нами зустрітися. Нам із Вікою це зовсім не треба. Ми давно чужі люди. Чого ти хочеш?”
– Синку, я так скучив. Як в тебе справи?
– Тату, у мене все ок, в нас все відмінно. Мамин чоловік чудовий. Він нас всім необхідним забезпечує. Жаль, що ти не дав дозволу на усиновлення. Ми тоді вважалися б його законними дітьми, а так у нас тільки проблеми. Щоразу, коли ми хочемо поїхати відпочити за кордон або ще кудись, потрібно просити твого дозволу. А тобі це треба?
– Миколо, я ж твій батько, – якось безпорадно сказав Олег. – Я хочу вас бачити. Сумую.
– Тату, до чого це все? У нас все добре. Ми не потребуємо нічого. І твої аліменти – це копійки. Нам на кишенькові відвалюють більше. Якби ти відмовився від батьківства, то не платив би аліменти. Все, бувай і краще не дзвони більше.
Після цього Олег пробував дзвонити й Віці, але це не дало жодного результату.
Діти попри всі старання свого батька ніколи не хотіли мати з ним бодай щось спільне.
В такій ситуації й мови не було про одруження. Та й Олег в цьому розчарувався, адже його сім’ю штамп в паспорті не вберіг. Так я й жила з ним – “на віру”.
Так й минав не один наш спільний рік життя. Багато було хорошого, якщо не звертати увагу на те, що Олег постійно сумував за дітьми.
Напевно й на фоні того він занедужав. Важко тоді було, адже Олег став лежачим. А найгірше було те, що його діти, яких він так любив, за весь час навіть ні разу й не зателефонували. Я надіялася, що чоловік викарабкається, але все-таки його душу забрали на небо.
В день, коли було прощання з Олегом, я вперше побачила його дітей. Денис і Віка виглядали пригніченими, тож я подумала, що вони сумують за батьком.
Пізніше я їх запросила в дім. Думала робити чай і дістати солодке, аби можна було поговорити в комфорті. Думала діти запитають про останній дні життя батька, але натомість з їх вуст пролунало те, що вони хочуть бачити свою частку спадщини.
Я, наївна, подумала, що вони шкодують, що не змогли побачитися з батьком за життя, не встигли з ним налагодити стосунки, а вони приїхали за спадщиною.
Хоч я і не офіційна дружина Олега, але невже мені нічого не належить? Що робити в такій ситуації?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“