Олена не хотіла заміж. Ось від слова зовсім. Їй було лише 19, але так сталося — чекала дитину. Із потенційним чоловіком вона на той час зустрічалася вже три роки.
Він був старший за неї на сім років, начебто відповідальний дорослий чоловік. Насправді, щоправда, 26-річний хлопець. З іншого боку, Олексій — хлопець Олени — бурмотів, що прийме будь-яке рішення, і що він дуже хоче виховувати свого малюка.
Та ще й складнощі будуть із батьківством, якщо шлюб не зареєструвати. Загалом, Альона вирішила народжувати. Почалася підготовка до весілля.
Весілля Олена теж не хотіла. Їй це здавалося витівко смішною — свято на порожньому місці.
«Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу незрозумілих людей? – казала вона. — Краще вже на дитину витрачу».
Але її думка особливо нікого не цікавила, як виявилося.
«Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати», — заявили їй свекруха та майбутня попелиця. Сказати, що Олена здивувалася – нічого не сказати.
«Навіщо? Мені не треба», — вона вже уявляла, що там набирали Ірочку з Оленою Аркадіївною. Напевно, сукня-торт з купою рюш, обручів та іншої важкої нісенітниці, яка Альоні завжди здавалася верхом несмаку.
На цьому Олену назвали невдячною та відмовилися з нею розмовляти до самого дня одруження. Про що, втім, вона анітрохи не сумувала, турботи важливіші були: до народження доньки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Олена теж не збиралася.
На реєстрацію вона поїхала у простій, але дуже милій гіпюровій сукні, яку вони з сестрою пошили буквально за ніч. Але найпрекрасніше трапилося в загсі. Коли реєстратор дочитала промову та дійшла до прізвищ, які присвоюються молодим, виявилося, що прізвище Альона вирішила залишити своє.
Чоловік не заперечував, він же не з прізвищем одружився. А ось його мама. «Як це, прізвище не міняти? То чому ж ти наше прізвище не взяла? — кричала вона прямо в загсі.
Альона зчепила зуби, відвернулась і відійшла убік до гостей. Їй ще треба було пережити сільське весілля, організоване чоловіком рідною. Сили треба було берегти.
P.S. До речі, шлюб Альони та Олексія продовжився п’ять років. Батько з Олексія вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було набагато цікавіше, ніж з дитиною. Так що коли Альона зібрала речі і пішла, він хоч і плакав, але не перешкоджав. А свекруха?
Та, звісно, була лише рада. Втім, як і Олена. Нарешті вона позбавилася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
