fbpx
життєві історії
На Різдво, ми, як завжди, чекали дітей в гості. Марічка тільки з автівки вийшла, як я помітила обручку на її руці. Мене в ту ж мить перетрусило. – А що це, доню? Я ж надіюсь, ви лише до РАЦСу сходили? Весілля ж буде? – Мам, ну яке весілля! В Україні війна. Не до святкувань зараз. Дочка цією заявою зіпсувала мені всі свята

На Різдво, ми, як завжди, чекали дітей в гості. Марічка тільки з автівки вийшла, як я помітила обручку на її руці. Мене в ту ж мить перетрусило. – А що це, доню? Я ж надіюсь, ви лише до РАЦСу сходили? Весілля ж буде? – Мам, ну яке весілля! В Україні війна. Не до святкувань зараз. Дочка цією заявою зіпсувала мені всі свята

Наша дочка Марічка вже більше десяти років живе в столиці. Ми з чоловіком на заході України. Маємо невеличку господарку, дві пенсії, та й хватає нам.

Молодший син одружився ще в дев’ятнадцять років. Живе в області, виховують з дружиною двоє діточок.

Ми вважали своїм обов’язком з чоловіком, зробити весілля обом дітям, щоб згодом не було до нас претензій.

Син з невісткою хотіли пишне святкування. Ми тільки підтримали. Наші родичі до сьогодні згадують, як все було гарно і цікаво.

З Марічкою все ж вийшло не так, як планувалося.

В Києві вона познайомилася з Олегом. Ми познайомились спершу по вайберу. Я схвалила вибір дочки. Згодом вони приїхали в село, де Олег попросив руки нашої Марусі.

Ми вже готувалися до весілля, як в Україну і весь світ прийшла ця зараза, через яку ми були змушені все відкласти на деякий час.

Як тільки ми знову заговорили про святкування, почалась війна…

Але ми з чоловіком все ж надіялись і були переконані, що наша Марічка заслуговує на шикарне весілля.

І що ви думаєте вони вчудили? Діти вирішили розписатися і взяти шлюб в Києві, але і це не найгірше, все зробили скритно, не обмовившись ані словом.

Ми католики, тому на Різдво, як завжди, чекали дітей в гості.

Марічка тільки з автівки вийшла, як я помітила обручку на її руці. Мене в ту ж мить перетрусило.

– А шо це, доню? Я ж надіюсь, ви лише до РАЦСу сходили? Весілля ж буде?

– Мам, ну яке весілля! В Україні війна. Не до святкувань зараз.

Дочка цією заявою зіпсувала мені всі свята. Я три дні з нею не розмовляла.

Ну як вони могли приховати від нас таке дійство.

Ми ж планувати зібрати всіх друзів та родичів. Хотіли похвалитися зятем, який в свої 32 роки має mercedes і гарний бізнес в столиці. А згодом ми з чоловіком дізналися ще й те, що наша Марічка вже на четвертому місяці.

Я вважаю, що дочка дуже не гарно вчинила з нами. Як не крути, а ми найближчі для не люди, і повинні знати про все перші.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page