На Різдво я вирішила провідати колишню невістку і свого онука. Ірина поводилась трохи дивно. Мабуть, чекала якогось підступу, але обідом накормила, і чаєм напоїла. Прийшовши додому заїхав син, а я візьми, та й проговорись, що Ірині фінансово допомагаю. – Так тобі колишня невістка важливіша за рідного сина?
Мені соромно за свого сина! Не знаю, як Михайло спокійно спить ночами, залишивши без копійки колишню дружину та свого сина. Я виховувала його сама, от і тепер пожинаю плоди. Все-таки не вистачало йому батьківської руки в дитинстві, не знає він, як поводяться справжні чоловіки.
Міша одружився 7 років тому, замолоду. В університеті почав зустрічатися з дівчиною. Ірина була приїжджою, жила у гуртожитку. Якось швидко у них закрутилося. Не встигла я й оком моргнути, а вони вже заяву до РАЦСу подали. – Щастя та любові вам!, – подумала я, а в життя їх не лізла.
Молоді орендували квартиру і зажили собі спокійно. Не скажу, що ми з невісткою одразу стали подругами. Видно, що Ірина ставилася до мене насторожено. Напевно, чекала, що я відмовлятиму сина від шлюбу, а їй влаштовуватиму перевірки. Але такого не сталося. Я заходила до них у гості дуже рідко, іноді кликала їх до себе.
Яка ж я була щаслива, коли Ірина подарувала мені онука! Хлопчик з’явився на світ таким славним. Назвали Макаром. Тільки, мабуть, батько не був радий первісткові. Після поповнення у сім’ї поведінка Михайла різко змінилася. Він став холодним, дратівливим і частіше затримувався на роботі. Я відразу почула недобре, але син все заперечував. Коли Макар пішов до садка, Міша заявив: “Я подаю заяву на розлучення. У мене незабаром буде дитина від іншої жінки”.
Я хотіла вплинути на рішення сина, але він стояв на своєму. Запевняв, що платитиме солідні аліменти та допомагати колишній дружині буде достатньо, щоб прогодувати його сина. Але зрештою платив копійки. Ірина залишилася жити у місті, до батьків не поїхала. Разом з дитиною їй довелося винаймати маленьку кімнатку в будинку у бабусі, тому що оренду повноцінної квартири мати-одиначка не потягнула б.
Цього року на Різдво зібралася я до них у гості, хотіла відвідати онука. Невістка поставилася до моєї пропозиції, як і завжди, з підозрою. Напевно, думала, що я сина виправдовуватиму чи даватиму якісь поради. Але нічого такого не сталося.
Коли я прийшла, мене нагодували обідом та налили чаю. Макар сказав: “Ма, я хочу йогурт”. Ірина глибоко зітхнула і відповіла: “Сину, ти ж знаєш, ми не можемо собі це дозволити. Потрібно за кімнату платити”.
Видно було, що жінка стримує сльози. Мені стало так прикро за дитину. Ми з онуком вийшли погуляти та зайшли до магазину. Я купила і йогурт, і багато продуктів. Пам’ятаю, як у моєму дитинстві ми теж хотіли різних ласощів, тільки ось у цей час у магазинах було порожньо. А зараз, дякувати Богу, всього навалом, були б гроші.
Після цього я почала регулярно допомагати невістці грошима. Михайло про це не знав, але одного разу я промовилася. Син розлютився: “Мамо, що ти робиш, навіщо ти гроші даєш? Адже я плачу аліменти як належить. Як внучці нормальний подарунок вручити, то в тебе не допросишся. Невже колишня невістка для тебе важливіша за рідного сина?”.
Я йому пояснила, що аліментів не вистачає навіть, щоб за оренду кімнати заплатити. І якщо він кинув свого сина напризволяще, то я так підло чинити не збираюся.
Син пішов, причаївши на мене образу. Та й подруги відмовляли мене від такого рішення, мовляв Ірина – чужа людина, вийде заміж і не згадає про тебе. Нехай так, я бажаю цій жінці щастя. Але допомагатиму доти, доки їй буде потрібна моя допомога.
Погодься, це дуже благородно з боку свекрухи допомагати своїй невістці. Але чи не простіше було напоумити сина давати гроші , ніж викроювати кожну копійку зі своєї пенсії?
Що б ви порадили героїні нашої статті у її непростій життєвій ситуації?
Фото ілюстративне
