fbpx
життєві історії
– На роботі я втомлююся, а ще вдома з вами морочитися… Я просто відпочити хочу, побути сам. Та й Данилко вже дуже метушливий став – весь час перед очима миготить. І тобі вже давно не двадцять п’ять! Ти можеш хоча б косметики побільше використовувати і тоналки своєї, щоб виглядати нормально? Навіть якщо вихідний день – все одно нафарбуватися з ранку! Я з тобою живу стільки років не для того, щоб бачити, як ти стаєш бабою

З чоловіком Станіславом ми прожили разом більше десяти років.  Я довіряла йому повністю, а коли у нас народився син,  я ще більше почала вірити в те, що на Стаса можна покластися.

Всі разом ми жили у двокімнатній квартирі – спочатку, до народження Данилка, ми орендували однокімнатну, але коли син народився, нам довелося розширитися і ми орендували двокімнатну квартиру. Я, звичайно, відкладала гроші, скільки могла – думала, може ми з чоловіком в майбутньому купимо собі свою квартиру, хоча б в іпотеку, але Стас завжди говорив мені:

– Та навіщо нам зі своїм житлом зв’язуватися? Орендне завжди простіше і мороки менше.

Ось так ми і жили на орендованих квартирах багато років. Спочатку зі Стасом ми проводили багато часу разом – і у вихідні їздили по кафешках або в кіно, у відпустку теж завжди їздили разом, а потім вже, після народження нашого сина, стали їздити втрьох. Але з часом, чоловік став потроху цуратися нас з сином і все частіше прагнув проводити час сам. Тоді я нічого не розуміла, але Стас намагався пояснити, що відбувається:

– На роботі я втомлююся, а ще вдома з вами морочитися… Я просто відпочити хочу, побути сам. Та й Данилко вже дуже метушливий став – весь час перед очима миготить.

Мені від цих пояснень ставало тільки гірше, тим більш, що чоловік став іноді ще й робити мені зауваження, з приводу моєї зовнішності:

– Тобі вже давно не двадцять п’ять! Ти можеш хоча б косметики побільше використовувати і тоналки своєї, щоб виглядати нормально? Навіть якщо вихідний день – все одно нафарбуватися з ранку! Я з тобою живу стільки років не для того, щоб бачити, як ти стаєш бабою.

Від таких слів мені було дуже прикро, іноді я навіть плакала, поки ніхто не бачить. Добре, ще наш син тоді не часто був свідком таких випадів Стаса в мою сторону. А що я мала робити?.. Так, ми з чоловіком ровесники – між нами різниця всього чотири місяці, тільки з віком всі стають не такими, як раніше, тим більше, мені здавалося, що чоловікові я просто стала не цікава – адже щоб дуже помітно, то я не змінилась…

Так все і тривало доти, поки Стасне почавприходити додому з роботи дуже пізно, а якось прямо сказав мені:

– Вибач, але так більше я не можу – у мене є інша, з роботи. Я хочу створити сім’ю з жінкою молодшою. Мені хочеться згадати молоді роки, зрозумій! А з нею я неначе в молодості опинився…

Спочатку я не повірила його словам – думала, якийсь розіграш чоловіка, але потім все з’ясувалося.

Ось так і сталося – я вірила чоловікові, довіряла безмежно, дбала, їжу для нього готувала, а він так підло покинув мене, та ще й сина заради цієї молоденької дівчини. Вже пізніше я дізналася, що молодша вона мене на дев’ять років і Стас з нею зустрічався вже півроку.

Хоч я і дуже переживала, що чоловік пішов від нас, але ще більше мені було прикро за сина – залишив його батько, ніби непотрібного. Аліменти Стас хоч і зобов’язали платити, але там не так то багато виходило.

Потихеньку ми стали жити з сином далі. Я продовжувала ходити на роботу, син тоді пішов у перший клас, ми переїхали з двокімнатної квартири в однокімнатну – теж орендовану, щоб менше платити.

Все змінилося через рік – з переживаннями мені поступово вдалося впоратися і навіть познайомитися з чоловіком, Микитою, який всього на рік старший за мене. Микита теж розлучений – від нього до іншого пішла дружина.

З Микитою ми довгий час просто спілкувалися, а потім почали зустрічатися, я познайомила його з сином, і Данилко потягнувся до нього, вони зійшлися характерами. Згодом ми з Микитою одружилися. Ще через півроку ми склали наші накопичення і взяли двокімнатну квартиру в іпотеку. Живемо зараз у цій квартирі – зараз я при надії, і чекаю дитину від Микити.

І все б добре, тільки мій колишній чоловік Стас недавно з’явився – став мені надзвонювати, вибачення просити, розповідати, що з тієї дівчиною він розлучився, а потім навіть якось адресу роздобув нашу і приїхав, коли ми всі вдома були. Я при надії, мені нервувати не можна, тому я просто сказала, щоб він йшов, а потім і Микита підключився.

Стас пішов і поки що від нас відстав. Сподіваюся, так і буде – не хочу з ним навіть розмовляти. У нього було все – і дружина, і син, а його на молоденьких потягло – ось нехай тепер розсьорбує.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page