Вкотре переконуюсь, якими іноді симулянтами бувають люди. Сам я живу у місті, маю велику квартиру, гарну сім’ю де зростає двоє чудових дітей.
Та завжди піклуюся про своїх батьків, які живуть у мене в мальовничому селі поблизу Чернівців.
Так склалось життя, що мої батьки маючи двох дітей, на старості літ залишились жити у двох. Тому я часто прошу свою п’ятдесятичотирирічну сусідку Стефу, щоб придивлялась за батьками, як мене немає і допомогла якщо буде потрібно.
В свою чергу я завжди коли приїжджаю на вихідні стараюсь, щось купити в презент для Стефи, а деколи і грошей підкину. Брат мій вже кілька років живе за кордоном.
Тому ми спільно створюємо комфортні умови для батьків.
З братом ми зробили ванну кімнату, купили пральну автомат, чого немає ще у Стефи, то вона часто, мені мама розповідає, що прибігає з пранням до неї.
Та минулого тижня вже час був зібрати урожай цибулі з городу, в мами щось тиск підскочив тому я попросив Стефу, щоб допомогла, та та відповіла, що її ноги сильно болять, що навіть важко ходити.
Тому довелось мені приїхати, бо моя мама така трохи вперта жіночка, як задумає, що то має вже завтра зробитись то піде на город сама.
На роботі я взяв вихідний, тому цибулю ми швидко зірвали. Після я взявся наводити порядки на подвір’ї.
Все почистив, порозставляв по місцях, і довго думав, що зробити з купкою щебню, який залишився після того, як ми бруківку вистеляли на подвір’ї.
Мама запропонувала Стефі віддати. Я тільки зателефонував, як сусідка через хвилину з тачками примчалась. Якщо чесно, я думав вона когось попросить щоб їй перевіз.
Тут і ноги перестали боліти, тачок з сім вона перевезла.
Іноді дивуюсь поведінці деяких людей, невже можна собі болячки придумувати? А ще більше такій невдячності з боку Стефи.
Що скажете?
Цікава ваша думка з цього приводу.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди